Розділ 19

За ним — хребта вулканічний злам.

Боги запалюють в небі зірки,

співають ангели та моряки.

У тих, хто на березі, — тиха хода.

Відсіки затоплює чорна вода.

Човен лягає на жовтий пісок.

Команда ділить останній ковток:

«Хай наша зброя лежить на дні,

хай чекає на глибині,

хай ми не впали в останнім бою,

але й не склали зброю свою,

не спустили свої прапори,

лишили їх на дні до пори,

лишили в човні, без туги й журби,

наші статки,

наші скарби.

Знаючи, що надійде час

і хтось згадає, врешті, про нас,

про хвилі дзвінкі й небеса голубі,

про те, що залишили ми по собі.