Розділ 15

Таємниця підводного човна
У якому Галка з Футболом бачать, хто, крім моряків, може плавати на крейсері

Адмірал Союзов пропустив Галку вперед, навіть схилив голову в поклоні.

Не втрималася дівчина — хоч і була в шортах, але все ж таки взялася пальцями за їхні краї, ледь зігнула коліна, виконуючи кніксен. Сама до ладу не розуміла, що це означає, бачила по телевізору в історичних фільмах, як це роблять галантні світські дами на знак поваги до кавалера чи просто нового знайомого. Поки що Галка не мала жодної причини, аби не поважати чи бодай ставитися до адмірала з підозрою. Дивлячись на неї, страус теж доволі зграбно повторив кніксен, чим викликав несподівану бурю оплесків, — на палубі зібралися матроси, дивлячись на несподіваного гостя.

— Чого набігли? — з удаваною суворістю вигукнув адмірал. — Птаха не бачили? Не сказав би! По місцях усі, працювати! Тут вам не цирк!

Хай адмірал лише вдавав суворість, не гніваючись на команду «Ковчега» насправді, нехай на ньому форми не було, та все одно відчула Галка: владу Союзов тут має величезну. Принаймні в межах судна — це його територія, чужих тут не потерплять. І слово Союзова, навіть сказане півжартома, для всіх закон.

Матросів після зауваження наче вітром здуло. Дівчина піднялася на борт, Футбол — за нею. Адмірал піднявся останнім, зробив по ходу незрозумілий Галці жест рукою, і за коротку мить поруч уже стояв високий стрункий моложавий брюнет у формі з погонами. Не розбиралася дівчина в морських відзнаках, та й не дуже тим цікавилася. Досить того, що брюнет з вигляду — старший офіцер, і він приніс Союзову адміральського кашкета. Той вдягнув кашкет, немов символ влади, наче корону королівську. Виглядало справді так: адже король може бути голий-босий, проте поки на голові корона, король лишається королем, навіть якщо не сидить на троні.

Подумавши так, дівчина роззирнулася.

На палубі крейсера тривала незнайома й незрозуміла їй ділова метушня. Кожен з матросів виконував якусь свою роботу. Ними командували засмаглі чоловіки в сорочках з погонами. Не всі з них, як зрозуміла Галка, були офіцерами, та кожен, хто розпоряджався, напевне мав на це право та мінімальну владу. Побачивши адмірала, кожен віддавав честь, Союзов відповідав, прикладаючи руку до кашкета, і тепер дівчина згадала приказку про те, що до порожньої голови не прикладаються. Ось воно як — якщо ти військовий, честь можеш віддавати лише тоді, коли в тебе на голові убір. Те, що під кашкетом, у цій ситуації мало кого цікавить.

Думка ця прийшла до Галки несподівано. Відкриття неабияке, але дівчина все одно не стримала короткого смішку. Повз увагу Союзова це не проскочило.

— Бачу, тобі тут весело.

— Не сумно, — погодилася Галка, боячись, як би цей морський вовк не довів своє вміння читати думки. Відчула навіть, як спалахнули щоки, — так соромно стало за дурниці, що стукають у голову.

— Чудово. Зараз ще цікавіше стане. Гайда!

Жестом адмірал запросив дівчину і птаха пройти далі, на палубу. У цей момент Галка звернула увагу на дивну поведінку Футбола — ще кілька хвилин тому, на березі, страус тримався на диво спокійно, навіть виявив приязнь до незнайомих, що за ним водилося не часто. Тепер же птах раптом почав помітно нервувати, витягував довгу шию вперед, навіть прискорився, почав ступати ширше. Щойно перед ними відкрилася широка частина палуби, Галці стало зрозуміло все.

Напевне, сюди, на цей майданчик, мусили сідати вертольоти. Тут у них своєрідний аеродром, тільки плавучий. Проте зараз тут гелікоптерів не було. Замість них уздовж палуби стояли ряди кліток. А в клітках лежали, стояли чи стрибали живі тварини. Ось на що реагував страус — на родичів. Відчув поруч знайомий дух живої природи, фауни. Не повірив і зрадів водночас. Підбіг до кліток, почав радісно стрибати. Звірі ж, угледівши птаха на свободі, так само пожвавились — навіть ті, хто щойно лежав, віддаючись медитації на сонці й морському повітрі. І враз усе наповнилося ревінням, клекотом та іншими звуками, які, на переконання Галки, наповнюють дикий ліс, джунглі чи африканську савану.

Екіпаж крейсера поводився так, ніби звіринець на борту — нормальна, навіть відповідна до морського статуту й правил військово-морського флоту річ. Ніхто з команди не звертав на звірів та їхню поведінку жодної уваги. Хіба матрос у білому халаті та з білим чепчиком на голові саме збирався годувати двох ведмедів у крайній клітці.

— У вас тут плавучий зоопарк? — запитала Галка, хоч це й так було очевидно.

— Це не зовсім зоопарк, дєточка, — тепер адмірал посуворішав. — Ти взагалі була колись у зоопарку?

— Аякже. Не часто, але разів зо три. Двічі до нас у містечко влітку приїздив, пересувний. Раз у Києві була, то вже восени, з класом їздили.

— Ясно. Тепер таке скажи: ти просто так заходила на територію подивитися на звірів?

— Чому просто так? Гроші платили за квитки.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Таємниця підводного човна» автора Кокотюха А.А. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 15“ на сторінці 1. Приємного читання.

Запит на курсову/дипломну

Шукаєте де можна замовити написання дипломної/курсової роботи? Зробіть запит та ми оцінимо вартість і строки виконання роботи.

Введіть ваш номер телефону для зв'язку, в форматі 0505554433
Введіть тут тему своєї роботи