Розділ 22

Капітан полагодив мотор швидко, як і обіцяв. Чому той постійно глухнув — не пояснив. Просто оглянув, наче лікар хворого, віддраяв люк свого човна, ковзнув униз, так само прудко повернувся із сумкою, в якій брязкали інструменти. Раз-два-три — і мотор знову зачмихав.

По дорозі назад Павло сидів мовчки, зціпивши зуби. Тримав стерно, ні на кого не дивився. Кілька разів намагався Данило заговорити до нього — марно. Голомозий ні пари з вуст, віддався Своїй справі. Богдан же, ніби нічого не сталося, мугикав щось собі під носа. Та коли обігнули Корабельний мис і причалили до берега, Пава так само вибрався з човна, не наміряючись покидати їхню компанію. Видно, тут йому було цікавіше.

Галка з Футболом зустріли своїх не радісно. Точніше, страус підстрибнув, побачивши Данила, підозріло зиркнув на Богдана, ще сердячись на нього за вранішню пригоду з дівчиною. Але сама Галка роздратування не приховала:

— І де це ви хлюпались так довго?

— Скільки ж це довго, по-твоєму? поцікавився Богдан.

— Якщо по сонцю орієнтуватися, добрих чотири години. Я ж хвилююся, мабуть. І взагалі…

— Що — взагалі? — насторожився Данило.

— Відразу й не розкажеш.

І слово по слову розповіла дівчина про свою дивну мандрівку й нового знайомого, адмірала Союзова. Коли дійшло до пропозиції продати страуса, Данило ляснув себе по стегну:

— Все ясно!

— Що тобі ясно? — не зрозуміла Галка.

— Це все одна шайка! Той тип на катері зранку, тепер ось цілий адмірал!

— Чому ти так вирішив?

— Катер — військовий! Корабель — теж військовий, хай навіть списаний, як ти кажеш… чи як тобі сказали. Це ж не перша пропозиція тут, згадай, ти ж сама казала.

— Ну, казала…

— От і маєш! Спершу просто так, розвідували, зондували грунт, як то кажуть. Потім вирішили нахабно вкрасти. Тепер ось третя спроба, офіційна. Я б навіть сказав, урочиста. Невже ти думаєш, Галю, що Футбол як товар зацікавив тут величезну кількість народу? Паво, — повернувся Данило до голомозого, — вам там, у селищі, страус нікому аж так терміново не потрібен?

— А що з ним робити, — пробурчав Павло. — Перші дні, як ви сюди заїхали, люди ще цікавились. А потім забули, своїх проблем у кожного навалом.

— Бач! Активно цікавляться ним тільки на військових катерах і військових кораблях. Трималася б ти подалі від адмірала Союзова.

— Та ж він сам мене знайшов, хіба не чули?