Розділ 19

Вітер — один, і місяць — один.

І човен наш — один серед хвиль,

чергує на рейді, чекає на штиль,

мовчать матроси, і тільки вітри

проймають душі і рвуть прапори.

Рветься натужно кожен канат.

Не чути машин і не чути команд.

Матроси, готові до боротьби,

тримають у трюмах свої скарби.

Тримають у серці страх і печаль,

дивляться здалеку на причал,

тримають у смерті на самім краю

мужність свою

і віру свою.

Втомлений мічман говорить враз:

«Щойно з землі надійшов наказ,

потрібно на ранок прибути в порт —

ворог має роззброїти флот.

Ми вірно служили Вкраїні, тепер

уся наша вірність — химера з химер.