Розділ 19

Човен на ранок піде на дно.

Не знаю, як вам,

мені — все одно».

Але відказують моряки:

«На нас чекають наші жінки,

чекають друзі та вороги,

чекають кримські ламкі береги,

чекає загибель, тут, за бортом,

та зради від нас не чекає ніхто.

Хай не побачимо більше землі —

ми не здамо свої кораблі.

І човен наш, і наші пісні

будуть лежати на зимному дні,

і міни відкидатимуть тінь,

ніби медузи поміж камінь».

Краби здіймаються догори.

Глибоку бухту прасують вітри.

Зліва — сопки, справа — стіна,

Внизу — тяжка крижана глибина.

Праворуч, на сопці, темніє храм.