Розділ 9 Спроба помсти

Воронко вистрелив із куші, кинув її, та, не ховаючись, кинувся вперед.

...Д'Алу відчув страшний удар «під ложку», хотів крикнути, але не зміг  — як і ніхто з поранених у сонячне сплетіння,  — і раптом перед очима спливло обличчя матері, про яку він, найманець із підліткових років, навіть не знав, коли та як вона померла...

Вартовий на розі зробив усе правильно, але спізнився  — не міг не спізнитися  — рівно на секунду. Стріла з його арбалета вдарила ворога за секунду після того, як із руки Воронка, що не зважав на якийсь там пухир, вирвалася палюча рідина, ударивши у вікно.

 — Дайте мені все, що знайшли при ньому. Усе.

Лайош пересмикнув плечима. Його порятував біль у пораненій голові  — через нього він не спав, а лише лежав, укрившись шубами, на які й потрапив грецький вогонь.

Якби король спав або сидів, то згорів би, а так  — скинув убік охоплене вогнем хутро й вискочив.

На королівську долоню лягла бруднувата хустина, в яку були загорнуті розрізаний навпіл золотий флорентійський дукат і половина флорентійського ж пополіні  — монети, яка більше в ходу серед простого люду, чому так і зветься.

Королівські думки помчали в тому напрямку, який підказав небіжчик. Монети, звісно, умовний знак. Чому одна золота, одна срібна? А залежно від рангу зв'язкового. Припустимо, якщо прибулець вимагає виконати його наказ за будь-яку ціну, то в нього має бути половинка від золотої, а не від срібної. Чому тут обидві половинки дуката? Бо він не повернув зв'язковому його половинку і правильно зробив  — якщо зв'язкового хтось схопить на зворотному шляху, підіслати підставну людину із фальшивим наказом не вдасться.

Кинджал. Брешіанська робота. (Слава Толедо, Мілана та Золінґена ще попереду. Поки що найліпша зброя  — Брешія та Пассау з Віднем.)

 — Твоя милість, дозволь...

 — Дозволяю.

 — Чоботи в нього татарські, а от арбалет афінський, я майстра впізнав.

Три італійські речі, і жодної венеційської. Одна ромейська, одна романська[135]. Привіт від Сеньйорії[136]. А підставляють йому Аччаюолі. Він має вплив в Афінському герцогстві.

(Відверто кажучи, рядовий вивідач Павло не так добре був обізнаний із ситуацією у Європі. Він брав західні речі, але на Поділля та Волинь потрапляли, головним чином, речі з Південно-Східної Європи, а там  — куди не кинь, потрапиш у ворога Лайошевого,  — король постарався для цього.)

Людовик ще раз зважив. Так, треба спочатку вирішити з Венецією.

 — Я повернуся,  — прошепотів Лайош.  — Я повернуся з ліпшою армією.

І пішов, не озираючись на труп людини, що своєю смертю виграла перепочинок для своєї Батьківщини, бо війна з Венецією затягнеться, під час неї Лайош посвариться з імператором  — і головні сили угорського війська будуть скуті майже десять років.