Розділ «Битва над Сулою»

Сторожова застава

Сили русичів вичерпувалися.

Випадково озирнувшись, Муровець угледів поруч себе старшу сестру.

— Ти чого тут? — сердито гримнув Муровець. — Чом не в Городищі?

— Без вас, братку, ми і за городищенськими стінами не всидимо, — відказала на те тітка Миланка. — А з вами, може, і тут встоїмо...

Вона змахнула старим, ще батьківським мечем, і відбила напад кремезного половця. Ще один змах — і половець мішком зсунувся на землю.

Вітько примчав до Сули разом з тіткою Миланкою й Росанкою. За ними поспішали всі, хто міг тримати в руках зброю. А кому це було не під силу, ті разом з малечею подалися до човнів, аби заховатися в плавнях, коли половці увірвуться в Римів.

Вітько з Росанкою пробилися було до Олешка. Проте замазюканий кров'ю і пилюгою Олешко так визвірився на них, що хлопець і не зчувся, як знову опинився позаду римівського війська.

Щоправда, він встиг почути, як Росанка відказала:

— Не гримай на мене, Олешку. Де ти, там і мені бути.

Тож тепер Вітько з луком напоготові роз'їжджав за спинами римівських ратників. Проте годі було визначити, де на нього чатувала більша небезпека — попереду чи за спинами воїнів.

Вже не билися римівці пліч-о-пліч. У багатьох місцях їхні лави було розірвано і в ті щілини, немов всюдисуща вода, просочувалися в'юнкі степовики.

Одна велика бійка перетворилася на безліч двобоїв. Звідусіль долинало важке хекання, дзвін ударів, волання про допомогу, прокльони...

Наразі хтось з римівців радісно скрикнув. Вітько озирнувся й побачив, як з того боку, де був Воїнь, з'явився чималенький гурт дружинників. Вів їх зарослий по самі вуха чоловік. Воїньці з розгону, мов камінь у воду, врізалися в половецькі лави.

Половці на мить хитнулися. Все ж вистояли і за хвилину зі ще більшим завзяттям посунули вперед. Але сунули недовго, бо наразі з того боку, де бився Муровець, почулися нажахані вигуки.

Вітько озирнувся.

Муровець вже не тримав довбню в руках. Замість неї він крутив над головою половцем у пишній ханській одежі. Хан несамовито верещав, а половці відступали від Муровця, не здіймаючи ні шабель, ні стріл — кожен з них боявся вцілити в свого хана.

Задивившись на це, Вітько ледь не проґавив тої миті, коли з шалу битви вихопився один половець і з пронизливим виттям, покотив на хлопця.

Це був Смоква, той самий половець, що переслідував Вітька до Змієвої нори. Вітько пустив у нього стрілу, проте половець різко нагнувся і стріла тільки ковзнула по його шоломі.

Смоква налетів, мов вихор. Все ж Вітькові вдалося відбити перший удар. Вдруге не зміг, бо рука затерпла від дужого удару. А тоді розлетівся щит, не витримали кільця кольчуги — і щось гостре впилося у Вітькове плече.

В очах потемніло. Встиг лише помітити, як збоку налетів Лидько і навідмаш рубонув по незахищеній половецькій шиї.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сторожова застава» автора Рутківський В.Г. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Битва над Сулою“ на сторінці 4. Приємного читання.

Запит на курсову/дипломну

Шукаєте де можна замовити написання дипломної/курсової роботи? Зробіть запит та ми оцінимо вартість і строки виконання роботи.

Введіть ваш номер телефону для зв'язку, в форматі 0505554433
Введіть тут тему своєї роботи