Розділ «Битва»

Сторожова застава

— За мною! — вигукнув дід Овсій. — Мерщій у човни!

Він з силою відштовхнувся тичкою і його плоскодонка вужем ковзнула до протічка, що вився уподовж берега.

— Куди ми пливемо? — запитав Вітько. Він випустив більше половини стріл зі свого сагайдака.

— До Кривої діброви, — коротко відказав дід Овсій. — Там заховані наші коні.

Тепер Вітькові стало все зрозуміло. До Кривої діброви, що звивалася між Сулою та болотом, було кількасот метрів. Навколо ж болота — кілометрів зо три. І доки половці розвернуться, доки промчать оті три кілометри — молодша римівська дружина встигне зустріти їх як годиться.

Та все ж вони трохи припізнилися. Більша частина вцілілої орди вже встигла перебратися за Сулу. До річки щосили гнали лише невеликі групи вершників, і над їхніми головами час від часу зблискував Олешків меч. Кінь Поповича не поступався швидкістю половецьким.

І тут трапилося несподіване. Невисокий степовий жеребчик, на якого скочив Вітько, зненацька заіржав і кинувся навперейми втікачам. Мабуть, серед половецьких коней угледів свого приятеля. Вітько щосили смикав за вуздечку, проте нічого вдіяти не міг. Жеребчик ніби сказився. Вже й піна виступила на його губах, вже й кров на них з'явилася, проте кінь лише набирав швидкість. За хвилину він увірвався у рідкі, розсипані по всьому полю, лави утікачів.

— Спинися, Мирку! — відчайдушно кричав Лидько. — Падай! Стрибай з коня!

Вітько злякано глипнув на землю. Вона з такою швидкістю втікала з-під жеребчикових ніг, що падати він не наважувався.

Половець, якого саме наздоганяв зшаленілий Вітьків жеребчик, зненацька озирнувся. Його пласке обличчя було спотворене жахом. Мабуть, половець почув за собою кінський тупіт і вирішив, що його наздоганяє руський дружинник. Проте, побачивши, що це всього-на-всього хлопчак, половець хижо зблиснув посмішкою. Він щось крикнув, кілька половців сповільнили свій біг і почали розвертатися. Краєм ока Вітько угледів, що вони заступили шлях Лидькові. А крім Лидька, нікого з римівців не було.

— Стрибай, Мирку! — кричав Лидько. — Або вертай до нори! До нори, чуєш!

А сам уже стявся з найближчим половцем. Бився не згірш, аніж бився Олешко тоді, коли Вітько вперше побачив його.

Але вже налітав на Лидька зі спини ще один половець-утікач, за ним поспішав інший... І в цю мить навколо Вітькової шиї обвився зашморг.

Наступний розділ:

В половецькому полоні

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сторожова застава» автора Рутківський В.Г. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Битва“ на сторінці 3. Приємного читання.

Запит на курсову/дипломну

Шукаєте де можна замовити написання дипломної/курсової роботи? Зробіть запит та ми оцінимо вартість і строки виконання роботи.

Введіть ваш номер телефону для зв'язку, в форматі 0505554433
Введіть тут тему своєї роботи