Розділ вісімнадцятий Розчарований убивця

— До чого тут...

— До всього! — Кошовий підніс голос, далі говорив, ніби забивав цвяхи. — Уляна повідала пані Магді, через що ви розсталися з її попередницею. Було все гаразд, поки ви не відчули себе зрадженим та впали в депресію. На чоловіків стреси впливають, почалися невдачі в ліжку. Ви перекладали провину на жінку, а та спересердя ляпнула: «Ти нічого не можеш!» Мала на увазі саме те, Навотний. Ось чому ви, мов навіжений, вбивали Божену вже мертву. Вона необережно сказала ту саму фразу. Мала на увазі не інтимні проблеми, ви ж не були коханцями. Але ж натиснула на болюче місце будь-якого чоловіка. І ви вдарили її підсвічником. Згори вниз. Отак.

Піднявши руку, Клим різко опустив її.

Хекнув при цьому.

Очі Навотного блиснули — вперше від його появи Кошовий побачив проблиск цікавості.

— Ви описали так, наче були там, невидимий. Все з'ясували?

— Про вбивство на Ринку — загалом так. Що вийшло з Платовим, теж відтворив. Напали, вдарили, оглушили, кулачиськами Бог наділив. Узяли його револьвер, приставили до голови. Вбили вдруге за короткий час, та все одно не холоднокровний душогуб. Втратили пильність, поклали шматок рецепту повз кишеню. Коли вже пішла ця розмова — його за що? Знав про вас та Божену?

Велетень гмикнув.

— Нічого він не знав. Дівка обкрутила, як має бути. Я прийшов до капітана відкрити йому очі.

— Для чого?

— Аби загнати його в глухий кут. Ну, як хтось дізнається, що офіцер генштабу виявився м'якушем у вправних шпигунських ручках. Думав, у нього не лишиться іншого виходу, як далі працювати на мене.

Кошовому враз забракло слів.

— Що?

— Я намагався завербувати капітана Платова. Нічого дивного.

Клим труснув головою.

— Знаєте, ви зависокої думки про мої здібності. Все можу передбачити, прокрутити в голові факти, зробити якісь висновки. Але припустити, що ви захотіли зайняти місце Божени, уявили себе австрійським шпигуном... При тому, Навотний, ви не божевільний, бо тих я набачився. І не дурний, такого добра теж кругом вистачає, не треба далеко ходити й довго шукати. Цікаво, на що ви розраховували.

— Продати секрети. Стати корисним, отримати певну вагу. Хіба подібні бажання — злочин?

— Я навіть не питаю, як ви взагалі уявляли собі подальшу діяльність. Де збиралися надибати резидентів чи інші контакти з розвідкою. Натомість припускаю: Платов відмовився. Бо мав офіцерську честь, вона не дозволила з вами домовлятися. Як умовили написати її ім'я?

— П'яний чоловік, котрому щойно відкрили очі на його коханку, легко піддається впливу. Там дуже просто, нічого не довелося вигадувати. Запитав, чи зможе Платов після почутого вимовляти й писати «Божена». Бо той уже збирався складати покаянний рапорт. Ось і підбурив спершу потренуватися на чернетці. Він легко завівся, навіть не замислився, для чого це треба. Я підсунув йому перший-ліпший папірець, котрий мав при собі.

— Рецепт. Розірвали, аби заплутати?