TextBook — Те саме, — Арсенич тепер був категоричним. — Російський агент є в самому вашому… тобто… нашому середовищі. Його вказівки й виконує Овчар.
Баламут, подумав Клим.
Знову цей Баламут.
Чим далі, тим реальнішою стає ця постать.
— Чого замовкли?
Кошовий поки не мав бажання обговорювати власні висновки зі старшиною.
— Про своє подумав.
— Так думайте про наше! Вбивцю ж треба десь шукати. Йому документи мусили видати, має ж знайтися слід.
Клим знову на короткий час закрив обличчя долонями.
Коли забрав руки, на губах грала посмішка.
— Я, здається, придумав, хто допоможе.
Чатувати поблизу «Під вошею» довелося більше двох годин.
Прийшли туди, щойно смеркло. Клим підловив неподалік волоцюгу, якому тицьнув кілька корон, не рахуючи, й загадав дізнатися, чи сидить усередині Єжи Тима. Як виглядає, знали в окрузі всі. Волоцюга лиш побоювався, що його викинуть, ледь ступить за поріг. Та обійшлося, бо Кошовий усе розрахував: нагнали, але вже після того, як заплатив за випивку. Від грошей нині не відмовляються, хто б не платив. І витрати виправдалися — Тима на місці. Як зазвичай, вибирався у свою нову штаб-квартиру ближче до вечора. Знати б, чи довго там сидітиме.
Нічого, треба сховатися й чекати, іншого виходу нема.
Нарешті новоспечений король злодіїв виринув, за ним сунуло двійко дебелих охоронців. Кошовий відзначив подумки — покійний Сілезький почувався вільніше, драбами оточував себе вкрай рідко. Але, зробивши поправку на воєнний час і потребу в посиленні безпеки, Клим кивнув Арсеничу:
— Він не сам.
— Пусте й дурне, — гмикнув старшина, ступив убік та розчинився в темряві.
Тим часом повз Кошового повільно проїхала кінна коляска, на яку трійця з бару напевне чекала. Намацавши револьвер у кишені, Клим зібрався йти навперейми, та враз почув один за одним два короткі зойки. Візник уже помітив те, чого не міг бачити зі свого місця Кошовий, і той, не криючись, рвонув із укриття, підбіг, скочив позад кучера, тицьнув дулом у спину:
— Тихо! Стій, як стоїш!
Переляканий візник завмер. Тепер на Климових очах старшина ламав Тиму, притискаючи до землі. Поруч валявся почет, жоден із двох не ворушився. Поки Кошовий думав, втручатися чи ні, Арсенич нарешті впорався з противником, рвучким рухом поставив на ноги, просичав:
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Втікач із Бригідок » автора Кокотюха А.А. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ чотирнадцятий Російська школа влучної стрільби“ на сторінці 6. Приємного читання.