Розділ десятий Чому не буває колишніх поліцейських

— Це я вам відповідаю на ваше «дякую» за допомогу.

— До біса вже ваша допомога. Аби раніше… Як завжди… А!

Махнувши рукою, Віхура посунув уперед. Клим пішов за ним, і тепер йому ніхто не заважав. Сам того не бажаючи, Кошовий зараз влився у невеличкий комісарів почет. Боковим зором зачепивши Шацького: допитлива натура не дозволяла сидіти на місці, й він, ніким не стримуваний, вже дріботів у ар’єргарді.

Лінда лишився на місці, з брички не виходив.

Комісара і всіх, хто з ним, пропустили, розступаючись і створюючи живий коридор. Він першим ступив у передпокій невеликого помешкання, перетнув його, пройшов до кімнати й завмер, згори вниз дивлячись на тіло в калюжі крові. Вона вже встигла загуснути, що свідчило — вбили досить давно, щонайменше годин дванадцять тому.

Чоловік лежав горілиць, незграбно розкинувши руки.

Він був у самій білизні.

Частину лиця залила кров, та Кошовому досить було побачити інший, не замащений бік. У нього була гарна пам’ять на обличчя. Тим більше такі виразні, як у того самого рябого наглядача, який провів його в камеру до Ладного два дні тому.

Він перший швидко піддався на погрози, не заважаючи втікачеві з заручником вийти в тюремний коридор. Тим самим показав приклад іншим наглядачам.