TextBook Після того дня я правдами й неправдами проникав до синематографа на її картини, навіть у тих випадках, коли дітям вхід буде суворо заборонено. Здається, я не пропустив жодної стрічки з її участю. В анкетах, які мені доводилось заповнювати, були різні питання, але в жодній з них не було питання про першу любов. А якби воно було, я мусив би чесно відповісти: Віра Холодна.
Та що я?…
Вся Росія була у неї закохана!..»
ВСЯ РОСІЯ БУЛА У НЕЇ ЗАКОХАНА.
ВСЯ РОСІЯ…
А втім, – це так…
І не так. Що в неї була ЗАКОХАНА ВСЯ РОСІЯ.
Хоча… ВСЯ РОСІЯ – це так. Але, крім УСІЄЇ РОСІЇ, у неї була закохана іще одна людина – над УСЮ РОСІЮ.
…А якось він приніс своїй королеві незабудки…
Між іншим, «королевою екрана» це він перший так її вдало назве, і звідтоді й на віки всі стануть звати її цим монаршим титулом, що його вона цілком заслужила своїми феноменальними, прямо фантастичними успіхами на екрані «Великого німого» – навіть книги про неї так називатимуть – «Королева екрана».
(Інший її титул, прямо протилежний першому – «Раба любові» – з’явиться пізніше, після того, як вона блискуче зіграє роль «рабині кохання» в однойменному фільмі.)
Але крім того, що вона була «королевою екрана», вона була ще і його королевою, і про це знали у всьому світові білому лише двоє – він і вона.
Так от…
Одного разу – здається, в червні, – він приніс своїй королеві дуже скромний букетик (до цього були й пишні, просто-таки вражаючі корзини квітів) скромних голубих квіточок, що звалися незабудками.
– Не забувайте й ви мене…
– Хіба вас можна забути? – журно всміхнулась вона і чи не вперше глянула на нього з любов’ю. – Принаймні це мені не під силу… Я всього лише… Всього лише «раба любові», як почали мене звати-величати, а це – після монаршого титулу, що ви його мені присвоїли – королева.
– Не забувайте, не забувайте, – мало не благав він, вручаючи їй маленький букетик з такими милими, весняно-голубими, як небо в Малоросії, квіточками, що тоді, у Москві воєнного часу, здавалися дивом наче з іншого світу, весняно-голубого, у якому немає прози життя.
Ще й нагадав їй, що в Україні («Звідки ми обоє родом», – додав захоплено) цю квітку ще називають «люби-мене»…
І так усміхнено (але чомусь і зажурено), ніжно й красномовно на неї дивився.
– Люби мене…
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Ваші пальці пахнуть ладаном…» автора Чемерес В.Л. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина третя «Успех исключительно оглушительный, в стиле недавних взрывов…» «И глаза ее, огромные, бездонные, с длинными ресницами, так хорошо знакомые нам по кинофильмам с ней, расширяются в испуге…» І вся Росія була у неї закохана…“ на сторінці 15. Приємного читання.