TextBook А потім починається зрілий (І період) вік – у жінок з 21 до 35 років. Другий період 36–55 років.
Віра Холодна лише завершила підлітково-юнацький вік (20 років) і розпочала зрілий…
Тільки-но стала на його поріг.
І мав він тривати ще 30 років – аж до 60–75 років.
(За даними ООН старість наступає після 75 і триває до 89. А після 90 років – довгожителі. «Мда-а… – пригадується, подумалось автору, як на його обрії замаячила та дата. – Старість починається у сімдесят п’ять?… Поскупішала ООН. Могла б віднести початок старості і далі… Хоча б на вісімдесят п’ять років…»)
А з 25 років починається функціональний розвиток мозку і залежить він від самої людини.
Чим більше вона пізнає, запам’ятовує, думає, тим краще функціонує мозок. Недарма ж всі великі відкриття здійснюються приблизно в 33–35 років.
Її ж не стане у 26 років, 6 місяців і 7 днів – до великих відкриттів, які вона ще мала здійснити, їй не вистачило якихось десяти років. Вона тільки-но мала розпочати зрілий вік, ще залишаючись у душі підлітком-юнкою…
«О юносте моя!.. – вигукне Володимир Сосюра, ніжний лірик. – Як юнка чорноброва, всміхнулась ти мені, і зір твій одсіяв…»
І зір твій одсіяв…
…І суть не в тому, що людина в такому віці ще дуже мало пожила (що так), власне, й не розпробувала, що ж воно таке за штука – ЖИТТЯ, а в тому, що в такому віці людина перебуває на стрімкому злеті – як птах, який вперше здіймається в небо на вільному вітрі, і перед ним стелеться огром неміряного обширу, коли життя не встигає ще набриднути, коли ще не гніздиться в душі песимізм за безцільно прожиті роки, і людина ще не стомлюється і не втрачає світлого оптимізму і віри у краще завтра, що чекає її о-он за тим обрієм; коли все здається прекрасним, радісним, омріяно-щасливим (що так і є), а зневіра й занепад прийдуть через десятиліття (та й то – не до всіх), як і болючі пошуки сенсу життя і відповіді на вічне запитання, на яке так трудно знайти відповідь: для чого я жив?
Для чого живу?
Для чого будую повітряні замки, коли все одно наприкінці життя їх доведеться залишати і відправлятися на той світ y тому, у чому мама тебе народила…
Все це прийде пізніше[18] (встократ щасливіші ті, до кого це так і не прийде!), а тоді… Коли тобі 26 годочків – усього лише! – і стрімкий злет, і весняний запашний і тугий вітер у твоїх молодих крилах, здатних підкорити будь-яку висоту, а навколо неміряний огром неміряного життя, того життя, що в твої молоді літа тобі справедливо здається вічним, адже ти ніколи не повіриш, що врешті-решт помреш, бо ти сам собі здаєшся вічним, і так має бути.
Тому тяжко помирати молодим на стрімкому злеті – не доведи Господи!
Але вона насправді ніколи не помирала і ніколи не помре, бо вона – легенда. Як і годиться кожній легенді, таємнича і незбагненна, земна і неземна Жінка, яку ще досі не розгадали, і наступним поколінням її теж доведеться розгадувати. І теж не вдасться.
Бо вона незвичайна, земна і неземна, незбагненна, яку нікому не дано збагнути, а отже, й вічно жива.
Покладіть квіти до її бронзових квітів на постаменті-сцені, і ви у цьому переконаєтесь.
Це теж загадкова і незбагненна Україна.
Та Україна, яку теж треба і бачити, і знати, і пам’ятати.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Ваші пальці пахнуть ладаном…» автора Чемерес В.Л. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина четверта-4 …Ти заговориш, коли вже мене не буде“ на сторінці 23. Приємного читання.