Розділ «Частина четверта-2 В бананово-лимоннім Сінгапурі, співа і плаче океан…»

Чтобы только совсем не заснуть.

Поищи себе лучше другого,

И умней и сильнее меня,

Чтоб ловил твое каждое слово,

Чтоб любил тебя «жарче огня».

В этом странном, «веселом» Париже

Невеселых гуляк и зевак

Ты одна всех понятней и ближе,

Мой любимый, единственный враг.

Скоро, скоро с далеким поклоном,

Мою «русскую» грусть затая,

За бродячим цыганским вагоном

Я уйду в голубые края.

А потом как-нибудь за стеною

Ты услышишь мой голос сквозь сон,

И про нашу разлуку с тобою

Равнодушно споет граммофон.

Але саме в Росії він створить свої знамениті пісні: «Доченьки», «Пред ликом Родины», «Дорогая пропажа», «Памяти актрисы», «Последний бокал», «Ворчливая песенка»…

Наприкінці життя він напише книгу про свої емігрантські мандри «Четверть века без родины», оповідання «Дым», «Степа», кіносценарій «Дым без Отечества», книгу спогадів «Дорогой длинною…», але спогади залишаться незакінченими. (Останні 13 сторінок Вертинський напише в останній день свого життя.)

Життя Олександра Вертинського урветься у віці 68 років 21 травня 1957 року в Ленінграді, в готелі…