Розділ «VII»

— Дивіться на мене, — сказала вона, — не напружуйтеся, не хвилюйтесь. Думайте тільки про те, що я запитую.

Кілька запитань зовсім не стосувалися цього всього, а потім…

Потім я прокинувся. На стінах, вазонах лежали промені вранішнього сонця. І — тиша. Двері до кімнати були зачинені. Я — на розстеленому дивані. Поруч стояв стілець, на якому охайно складені штани, сорочка, джемпер, шкарпетки, так, як я ніколи в житті їх не складав. І ще одна зміна відбулася зі мною. Я став якийсь не такий. Не відчувалося внутрішньої напруги, що виснажувала мене впродовж цих днів. Спокійно пригадав, де я зараз і що сталося. Пригадав чорного пса, який не залишає слідів, і все інше, але вже не було в мені того відчаю, крижаного жаху, який доїдав мене останніми днями. Я підвівся з ліжка, вдягнувся. В усьому тілі відчувалася якась легкість і водночас млявість. Вийшов з кімнати. Світлана сиділа за столом на кухні в спортивному костюмі. На плиті грівся чайник.

— Доброго ранку, — сказав я.

— Доброго ранку, — відповіла вона, — як спали?

— Дякую, мені здається, я почуваюся набагато краще, — я не брехав. — Зі мною у вас виникли непередбачені клопоти.

— Не хвилюйтеся, — заспокоїла вона мене, — ніяких клопотів. До речі, роздягалися ви самі і я не дивилася.

— Дякую, — сказав я, — ви прекрасний гіпнотизер.

— Ваша нервова система була в такому стані, що здолати вас виявилося неважко. Зараз зроблю чай.

— Ні, ні! — підхопився я. — Їсти не хочу, не турбуйтеся, будь ласка. Прошу вас, поясніть мені все.

— Гаразд, — погодилася вона, — слухайте і спробуйте мене зрозуміти. Навколо нашого життя існують дві сфери: матеріальна і нематеріальна. Матеріальна — це предмети, повітря, живі організми й так далі. До речі, ми з вами також матеріальні. Це вам ясно. Чули ви й про те, що належить до нематеріальної сфери. Це наші думки, почуття, це добро і зло, істина, закономірність, несправедливість. Це філософія, релігія, інформація. Це час. Ви розумієте мене?

Я кивнув і далі мовчки слухав, затамувавши подих, в очікуванні почути щось неймовірне.

— Так ось, — продовжувала вона, — судячи з вашої професії, ви повинні були вивчати в інституті фізику. Пам’ятаєте, хоча б приблизно, в чому полягає закон збереження енергії?

— Пам’ятаю, — відповів я, — енергія не може зникнути безслідно: якщо десь вона виділилася, то мусить і поглинутися або перейти в якісь інші форми енергії.

— Оригінальне формулювання, — сказала Світлана, — але загалом правильно. Якщо ви вип’єте чашку гарячого чаю, то енергія тепла передасться вашому тілу і ви спітнієте, щоб виділити зайву енергію в зовнішнє середовище. Якщо сонце світить на рослину, його енергія передається їй і в ній утворюються речовини, завдяки яким вона росте, а потім в’яне, гниє в землі, і від цього знову ж таки випромінюється енергія, яку знову ж таки поглинають інші рослини. Таким чином, кругообіг енергії в матеріальній природі вічний. Якщо вона десь випромінюється, то повинна і поглинатися. Як ви правильно сказали, вона не може зникнути безслідно. І ще одне, і це важливо. Що буде, якщо енергії випромінюється забагато — стільки, скільки не може поглинутися? — Світлана зробила паузу. — Стається вибух. Уявіть собі замкнений простір, у якому кипить вода, — автоклав. Вода кипить, енергія випромінюється і поглинається його стінками, що до пори до часу стримують її. Але енергії стає забагато, стінки не витримують тиску, і автоклав розриває. Напевно, ви чули про такі випадки. Ось вам і вибух внаслідок надлишку енергії. Це ви розумієте?

— Розумію, — сказав я.

— Так ось, природа, як я вже казала, включає в себе ще й нематеріальну сферу. І в ній існує своя енергія. І закон її збереження дійсний і там. Щоправда, про це ви ніде не прочитаєте, але, повірте, це так. Якщо нематеріальна енергія випромінюється, вона має і поглинутися. Ну, який би вам навести приклад, щоб було зрозуміло? Давайте найбанальніший: любов — річ нематеріальна. Звичайно, я маю на увазі не фізичне кохання, а почуття. Йому властива енергія, яка постійно випромінюється. І, згідно із законом збереження, ця енергія не зникає безслідно. Чи доводилося вам закохуватись? Тоді ви знаєте, на що здатна закохана людина. Енергія любові трансформується в енергію натхнення, енергію творчості. Скільки прекрасних творів музики, літератури, живопису народжено закоханими людьми! Отже, завдяки енергії любові створюються духовні цінності. Їхня енергія знову ж таки не зникає — вона будить у людях нове кохання або інші почуття. А якщо любов, скажімо, нещаслива? Тоді вона може породжувати злість, навіть ненависть, отже, її енергія переходить у нові форми. А злість та ненависть породжують такі речі, як жорстокість, несправедливість. Ви бачите, яких нових форм набула енергія, народжена коханням? Будь-яка нематеріальна енергія може видозмінюватися, переходити в інші форми, і так без кінця. Вона, затямте, не може тільки одного — зникнути без сліду. Зрозуміло, це тільки деякі конкретні й досить примітивні приклади. Я не можу зараз охопити всієї сфери дії закону збереження в нематеріальній природі. Хочу лише, щоб ви зрозуміли, що він діє. Напевно, ви ніколи не замислювалися над такими речами, але я думаю, що пояснюю доступно.

Я кивнув, а Світлана вела далі:

— Але нематеріальній енергії властиві деякі відмінності від матеріальної. Найголовніша з них — вона існує в протилежних формах. Скажімо, позитивній і негативній, хоча це, зрозуміло, відносно. Наведу такий приклад. У матеріальному світі вся енергія однорідна і є, по суті, одним і тим же. Візьміть, приміром, енергію води, що тече, або нафти, що горить, енергію машини або коня, атомного розпаду в реакторі. Здавалося, нічого спільного. Та разом з тим всю її можна виміряти в тих самих одиницях, перетворити в один вид (наприклад, електричну), врешті, спрямувати на службу людству й примусити виконувати будь-яку корисну роботу. Інша ситуація в нематеріальному світі: як вам відомо, там існують правда і кривда, любов та ненависть, розум та безглуздя, добро і зло, минуле та майбутнє. Їхні енергії наче протилежні й перебувають у стані відповідного балансу, протидії. Мало того — вони не існують одна без одної й постійно прагнуть до рівноваги. Ви можете собі уявити тотальну любов, і щоб ніхто ніколи не чув про таку річ, як ненависть? Або тотальну справедливість за повної відсутності будь-якої кривди? Або тотальне добро без зла? Майбутнє без минулого? Утопія, абсурд. Не буває будь-якої з цих форм без протилежної. Вони співіснують, постійно прагнучи до рівноваги. Далі. Як зайва кількість енергії веде до вибуху в матеріальній природі, так само настає вибух і в нематеріальному світі. Проведемо аналогію. Згадайте розірваний автоклав. Температура збільшується, підвищується тиск, зайва енергія не має виходу. Якщо так триватиме, рано чи пізно стінки не витримають і — вибух. А що ж з нематеріальним? Уявіть собі, як у людині накопичуються злість, ненависть, швидко, без кінця, не маючи виходу, розрядки, і — вона божеволіє. Вам не здається, сталося те саме, що й з автоклавом? Такий самий вибух. Або уявіть собі ситуацію, коли щось заважає встановленню рівноваги між протилежними формами нематеріальної енергії. Спробуйте, наприклад, викорінити зло. Щоб залишилося саме добро. Для цього доведеться застосувати неабиякі сили та методи, багато на що наважитися, і, можливо, рівновагу вдасться тимчасово зсунути в бік добра, а потім… Ви уявляєте собі, який потім станеться вибух і які потягне за собою жертви? Важко уявити. Напевно, з ним не зрівняються сотні тисяч розірваних автоклавів.

Я був вражений. Я справді ніколи над цим не замислювався. А втім, розумів усе, що пояснювала Світлана. Було таке відчуття, наче мене ведуть у якусь казкову, фантастичну країну і я, тримаючись за чиюсь руку, іду з роззявленим від подиву ротом, оглядаю все навкруги і намагаюсь зрозуміти. Усвідомлюючи те, що говорила Світлана, я забув про пса, про жах, про все, що відбувалося зі мною останнім часом. І тільки тепер, згадавши, нарешті, для чого сюди прийшов, запитав її: