Розділ шостий Магда в сутінках

— Прошу?

— Яблонська. Малгожата Яблонська. Не кажи, що нічого не розумієш.

Пані Малгожата Яблонська, вдова, вже готова дати розпорядження й забрати...

— Усе розумію, — відповів Клим, згадавши слова пана Томаша. — Пані Магда зразка десятирічної давнини, всесильна вдова начальника поліції, знову повертається.

— Тобто?

— Ти звідкілясь знаєш, що вже кілька годин, з сьогоднішнього ранку, я на прохання, гм, колег намагаюся дізнатися, хто міг убити її сина, Юліуша. Матір хоче забрати тіло для поховання. Я дізнався про це від поліцейського. Отже, ти так само маєш хтозна з якого часу справи з ними.

— Зв’язків із Мареком Віхурою я не рвала ніколи.

— Тобі повідав про вбивство Яблонського комісар? Для чого?

— Климентію, я сама пішла до нього. Тобто, — вона зам’ялася на мить, — не ходила. Телефонувала до нього додому. З помешкання пані Яблонської.

— Що ти робила там сьогодні?

Магда картинно торкнулася пучками пальців скроні, легенько пробіглася ними, відбивши дріб.

— Ах, звісно. Зовсім забула, що тебе не цікавить, за ким я доглядаю.

— Ти сама не говорила мені. Не вважала за потрібне.

— Ні, не так. Тебе перестали цікавити мої справи.

Клим узяв її за плече.

— Давай не будемо. Краще справді доведу, хто з нас двох проникливіший.

— Я визнала це.

— Чекай, — Кошовий попестив її долонею, Магда смикнула плечем, та не забрала його. — З певного часу ти, медична сестра, навідуєш таку собі пані Малгожату Яблонську. Звісно, мені не треба того знати. Припускаю, син із нею не мешкає, що цілком логічно. Він — офіцер, дорослий чоловік, має власне життя. Хтозна, коли навідував матусю останній раз і чи навідував узагалі. Вчора його вбили в Стрийському парку. Сьогодні Яблонська розповідає про свою втрату тобі, це так само нормально. Швидше за все, жінка немолода й самотня, ви подружилися, вона вважає тебе близькою людиною, тож жаліється на горе. Поки все так?

Замість відповіді Магда кивнула.

— Ти співчуваєш. Переймаєшся. Пані Яблонська має можливості тримати вдома телефон. Ти звідти телефонуєш Віхурі. Для чого?