Розділ «Глава 4»

— Навіть не знаю. Вода теж мене добре слухалася, тому Ліна вирішила, що краще зробити основною магію Води, щоб не привертати зайвої уваги. Ніби нешкідливо та мило. А вогонь все-таки агресивна стихія, — серйозно відповів Нік, але все одно вирішив підколоти красуню та пожартував. — А може, Ліна все передбачала і зробила спеціально, щоб я тебе зустрів.

— О, Вищий. Ти невиправний. Давай ти сховаєш свої чоловічі бажання і залишишся просто учнем.

— Навіть не сподівайся, — відповів учень нахабно, дивлячись в її красиві очі. — Хоча, може, молода медичка буде більш прихильною до мене. Подивимося.

— Забирайся звідси. І не забудь відвести Касталатуса до професора Атавхаї на ініціацію, — сказала Квіта, виштовхуючи Ніка з класу.

Добре, що стіни класу були надійними і їх мила бесіда не стала надбанням громадськості. Касталатус все ще сидів на лавці та з відчуженістю чекав своєї долі.

— Ну що, Касталатусе, пішли. Відведу тебе до твого викладача на обряд ініціації, — сказав Нік і покрокував по коридору. — Давно хотів тебе запитати. Можна я буду тебе називати Каста? А то мені ліньки весь час говорити Касталатус.

— Звичайно, можна. Мене вдома часто так називали. Та й на роботі теж, — відповів Касталатус, наздоганяючи Ніка. — А чому обряд не провела Магістр Квіта Лоре?

— Ну, тому що ти у нас абсолютно особливий. Якщо обряд ініціації для магів Повітря або Вогню вона б змогла провести, то темні сили їй абсолютно непідвладні. А Магістр Атавхаї не дуже полюбляє гуляти по Школі, тож доведеться мені тебе до нього відвести.

— А чому ти мокрий? — після деякої паузи запитав Каста.

— Щось у тебе сьогодні багато запитань. Я ж маг Води. А це невеличкий побічний ефект від процесу ініціації, — відповів Нік, ховаючи посмішку.

Більше питань не було і через п’ять хвилин швидкого кроку вони опинилися перед дверима кафедри Темної магії. Касталатус помітно хвилювався. Нік постукав у величезні двері та почув знайомий рик у відповідь. Каста зблід і Ніку довелося його мало не силою заштовхувати в навчальний зал. Там було порожньо, але було чутно, як професор підходить до задніх дверей. Двері розчинилися і в отворі з’явилася фігура Магістра Атавхаї у всій красі. Касталатус став абсолютно білим, спробував видавити з себе крик, розвернувся та хотів вже бігти з класу. Нік встиг схопити учня за руку та насилу втримав на місці.

— Стій, Касте. Стій. Не бійся, це Магістр Атавхаї. Твій викладач, — він тримав друга за руку, бо той не переставав намагатися висмикнути її та втекти. У величезних блакитних очах застиг неймовірний страх, а з рота намагалися періодично вилітати слова, але виходили тільки уривки. — Спокійно. Спокійно. Все буде добре.

— Це ж демон, — зумів видавити переляканий Касталатус.

— Так, демон. Але він білий і пухнастий, — спробував пожартувати Нік. — Ну, не зовсім білий. Але добрий.

— Це хто тут такий сміливий, щоб до мене вриватися в клас? — прогарчав Атавхаї.

— Атавхаї, це я, Нік. Ти можеш не так голосно, бо аж вуха закладає, — попросив учень, намагаючись утримати Касталатуса, який поривався то втекти, то знепритомніти.

— А, це ти, Ніку. Заходь. Радий тебе бачити, — привітно сказав професор, хоча це теж мало відрізнялося від гарчання. Він спробував обійняти Ніка, але звисаючий напівпритомний Касталатус заважав це зробити.

— Ти чому не заходив до мене?

— Так закрутився. Перші заняття. Та й поки звик. Часу зовсім не було, — відповів учень.

— Хто це з тобою такий сміливий? — запитав демон та подивився в обличчя учня, що ледь не втрачав свідомість.