TextBook Він усміхнеться, випустивши дим, і зробить ковток вина.
— І все-таки це було чудово.
Усі тридцять два роки. Усе його життя — космос і нескінченність.
Він скаже:
— Дякую. Це було славне життя, — і тоді я вб’ю його.
Останній крик:
— А-а-а-а-а-а-а!!! — це вбив мій Вітчим.
Останнє тихе:
— Ох! — це вбила я.
Гвардієць відклеїв записку від люстри й сказав собі:
— Шкода.
«Я стомилася від невизначеності, — писала вона. — Мені набридло, що я не знаю, за кого себе вважати».
Але ж її цікавило зовсім не це. За кого вважаєш мене ти? Навіщо я потрібна тобі? Або ні. Жінка пише чоловікові, наперед знаючи відповідь на кожне запитання. І суть не в запитаннях і відповідях на них. Навіть передбачаючи його «ні», йдучи геть, вона залишає записку для того, щоб він міг зателефонувати їй і сказати «так».
«За кого мені вважати себе?»
— Якби я знав це, — сказав Гвардієць, складаючи записку навпіл і засовуючи її до тих, які залишили йому жінки, що встигли кинути його раніше. — Якби я знав…
Лише сльози та плач:
«Мені більше нічого не треба від тебе».
«Мені набридло боятися завагітніти від тебе».
«Я ненавиджу тебе!»
«Ти брудна цинічна тварюка!»
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Янголятко в кутих черевиках. Книга 2» автора Генечка Ворзельська на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина восьма Крихітка й кити“ на сторінці 20. Приємного читання.