TextBook Розділ 7
Палаюче сизим коло. Сині тіні на чорних стінах. Вітчим ліворуч. Крихітка — за правим плечем.
— Одинадцять, — сказав Вітчим.
— Одинадцять, — сказала я.
— Останній, — сказав Вітчим.
— Останній.
— Буде смішно, якщо ти переможеш.
— Не буде, — сказала я.
— Буде, — сказав мені Вітчим. — Смішно й нудно.
— Давай подивимося?
— Давай.
І його рот заюшив потоком слів Чорного Чаклунства.
— А-ля-ля-ля-я-я-я! — лемент з високого мінарету над західними дахами.
— А-я-я-я-я-я-я! — плач старих раввинів у білому одязі.
— М-м-м-м-м-м-м-м, — здуті жовна святого отця.
— Ось! — юрода-жебрак за тисячу кілометрів і за три тисячі років. — Ось! Тут було добро, а оце постало зло!
Чоловік відчув холод у тунелі нічної дороги:
— Бережи нас…
Прокинувшись у страшному сні.
— Щось наснилося?
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Янголятко в кутих черевиках. Книга 2» автора Генечка Ворзельська на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина восьма Крихітка й кити“ на сторінці 23. Приємного читання.