І, склавши крила, я впала на потвору.
Три притиснутих до її крижаного чола пальці. Слова Прохання Любити. І її мозок рознесло спалахом вибуху.
Друга безлика потвора кинулась на мене, але я впала на спину й провела великим пальцем по її на мить завислому наді мною животі.
Вона розкрилася в стрибку, підтягла передні лапи, що потяглися лезами пазурів, і ощирилася:
— Щ-щ-щ-щ-ща-а-а!
На мить. Доки сяючий білим слід від магічних слів Любові:
— Іже єси, — не розпався глибокою раною.
Вона висипалася клаптями попелу через рану — потік мертвого зла.
Вона була, і ось її немає. Навіть попіл став частиною нічної пітьми.
— Браво, Крихітко, — сказав мені Вовк.
Пес мені сказав:
— Молодець.
— Адже це вперше? — запитав Кіт.
А я спитала:
— Тепер я вже янгол?
— Ще ні, — сказали мені.
— А-а-а-а-а-а!!! — лемент убитого біля вежі гвардійця.
Я помчала на лемент.
— А-а-а-а-а-а-а-а!!!
Спіраллю сходів, що йдуть крізь Вежу.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Янголятко в кутих черевиках. Книга 2» автора Генечка Ворзельська на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина восьма Крихітка й кити“ на сторінці 17. Приємного читання.