Розділ «Частина третя Крихітка йде на війну»

Крихітка йде на війну

Ніч. Знову ніч, знову я сама, і мене ніхто не кличе.

Ніч.

Згаяти її у якомусь Палаці Ігор, а тоді відіспатися в таксі? Та ну! Я не така. Я не можу так.

Мені потрібна м’яка постелька, потрібне ліжечко, під яким спатимуть мої черевики. Я потребую чийогось тепла. І я пішла в бар, щоб знайти там того, хто зможе зігріти мене.

Їх було так багато. Їх було стільки, що хтось навіть міг обрати мене.

— Каву, — сказала я.

— Кава, — сказав бармен.

Я випрямила папірець, поставивши на його ріжечки філіжанки з кавою та порожні келихи.

Мисливці раз, мисливці два, мисливці вісім, дикі пси, люди-пацюки, ожилі мерці…

Як цікаво. Як багато всього.

Мисливці. Хоч бери та викреслюй їх одразу, тих нудних, що їздять на великих сафарі-автомобілях з повними багажниками капканів і сіток. Маленькі офіси, прикрашені головами вбитих ними страховиськ. Шрами і татуювання на їхніх тілах.

Раз, два і вісім. Зовсім однакові.

Занадто багато однакових облич, і я викреслила один рядок. Я залишила для війни із собою тільки двох із них — мисливців раз і мисливців вісім. Ось що вийшло:

«Список Ворогів Крихітки:

— мисливці раз;

— мисливці вісім;

— дикі пси;

— люди-пацюки;