TextBook — Бо-о-о-о-о-бом-м-м-м-м-м!!!!!!!!
Час зник. Він став нічим.
Нуль. Нуль. Нуль. Нуль.
Місто звалилось в ніщо. Місто просто зникло.
Тільки Чорна Вежа висить у темряві. З єдиним Сяючим вікном угорі.
Двадцять чотири гвардійці зупинилися край тротуару, що веде у прірву більшу, ніж сама нескінченність. Двадцять три з них ступили крок до дверей Чорної Вежі, що відчинилися назустріч.
Чоловіки. Навіть востаннє вони поводилися по-чоловічому.
Крім одного, що похлинувся від жаху:
— А-а-а-а! — відступив назад і впав униз.
Нескінченний політ у Ніщо. Вікно вежі вгорі повільно перетворилося на лілове око і глипнуло на нього. Голос пролунав зусібіч і оповив його:
— Що ж…
Вікно стислося до цятки і, спалахнувши, зникло.
Лише тьма. Тепер уже назавжди. Навіть після того, як позбавлене розуму тіло розсипається в тлін. Ніколи не повернутися.
Я побачу, як, поставши перед вежею, він упаде під колеса своєї машини з роззявленим ротом, очі дивляться в темряву, туди, де залишилася його душа. Жах у витріщених очах, гортанне:
— Хи-х-х-х-хи-хи-и-и-и… — єдине, що тепер почують лікарі, підтримуючи життя в цьому позбавленому душі й розуму тілі.
Душа без розуму — святість.
Бездушний розум — зло.
Те, що зробив з ним Вітчим, було гірше, ніж смерть. Гірше найстрашнішого пекла, створеного Злом.
Голос Кота:
— Поквапся.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Янголятко в кутих черевиках. Книга 2» автора Генечка Ворзельська на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина восьма Крихітка й кити“ на сторінці 13. Приємного читання.