Розділ «Частина восьма Крихітка й кити»

Вітчим уже забрав їх.

— Не бійся, Крихітко, — сказав Кіт. — Не бійся.

Я принюхалася до відлуння їхнього цигаркового диму, наче Вовк.

Я, наче Пес, заплющила очі й намагалась їх побачити.

Ніби Кіт, я була готова до стрибка.

Як Залізний Чоловік, я не повинна була нічого боятися.

— Не бійся, Крихітко.

— Я… не… боюся…

Розділ 4

— Бог є, — сказали їм. — І Бог є Любов. Чи ви приймаєте це і вірите в це, чи вам не варто вірити в будь-що, оскільки нічого іншого взагалі немає…

У ті далекі часи, коли Вітчима тільки готували стати Злом.

Саме тоді вони й познайомилися, Вітчим і Мачуха… Коли їх ще готували для боротьби…

Перша лекція почалася просто:

— Бог є. І Бог є Прощення і Любов. Чи ви приймаєте це і вірите в це, чи вам не варто вірити в будь що, оскільки нічого іншого взагалі немає.

Ви можете вигадувати собі Верховний Розум, циклічні програми, експерименти початку часів, Адепта Мавп і Адепта від Перетворення мурахи в колосок. Навіть пекло як єдиний розумний спосіб існування мислячих істот. Але все це не є Богом.

Бог єдиний. Єдиний його прояв — милість до них, грішних. Закони його непорушні, і в Бога немає двох облич — доброго та злого, котрі він обертає до вас залежно від того, чи склали ви поставлений перед вами іспит. Він тільки любить їх і прощає.

І якщо не приймають його любові та прощення, він терпляче чекає, не заважаючи бути ще більш грішними. Він любить, прощає і чекає, коли ви перестанете вбивати свою душу й почнете сприймати серйозно його любов і милість.

А як може бути інакше, якщо ви його діти?

Їх оселили у невеликому, зачиненому на зиму монастирі серед чорної діброви. Вранці сніданок.

Джерело з кавою на першому поверсі. Кришталеві згаслі екрани в безгомінних темних холах. Келії на одного, жодної охорони, малесеньке селище неподалік вимерло од віспи, й туди просто немає сенсу ходити. Десять годин лекцій щодня.