TextBook — Рушник.
— Дзеркало.
— Відчинити двері.
Приспаний моїми отрутами, він спав.
— Макс? — запитав мене Кіт.
— Макс, — відповіла я.
— Зачинити двері. Цигарку. Світло на кухні. Кава.
А потім виспатися, щоб швидше настав день.
Розділ 4
А мисливці?! Я зовсім забула про них!
Так не можна. Я не можу кинути їх у цьому місті, таких беззахисно-безглуздих у своїх м’яких пальтах. Як ми там з ними попрощалися?
— Ми їдемо!
— Залишатися тут просто не можна!
— Забирайтеся геть! Це моя вулиця!
— Тут чужі.
Нехай ідуть.
Так. Здається так.
Вони мчали крізь місто, наче крізь страшний сон, вилітали то на площі, заставлені шибеницями, то на площі з величезним багаттям у центрі, з п'яними людьми, котрі танцювали довкола вогню та озиралися при їхній появі і гарчали, як демони. Вони мчали містом, у якому ніколи не були, але в якому відтепер мали жити.
Це був сон, і, втративши одне одного, вони вже не шукали. Сон, у якому не працювали телефони, а з кутків чулося невимовно страшне:
— Йди до мене. Іди ж. Іди.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Янголятко в кутих черевиках. Книга 2» автора Генечка Ворзельська на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина п’ята Крихітка і мисливці раз“ на сторінці 13. Приємного читання.