Розділ VIII «Лінія Джона Ґолта»

Даґні Таґґарт сиділа за столом у кабінеті, який швидше нагадував підвал якоїсь розвалюхи. Вбрана була в офіційний елегантний темно-синій костюм, який радше нагадував воєнні однострої, та в білу блузку, що чудово підкреслювала її статуру. Сиділа, випрямивши спину і тримаючись штивно, з дещо навіть надмірною гідністю.

Ріарден вмостився в кутку кімнати на зламане крісло, перекинувши довгі ноги через одне бильце, а спиною спершись на інше. Поводився зворушливо-неофіційно, мабуть, навіть занадто неофіційно.

Чистим і монотонним голосом у стилі воєнного донесення, не зазираючи в папери, а дивлячись просто на присутніх, Даґні повідомляла технічну інформацію стосовно гілки «Лінії Джона Ґолта», вказуючи точні характеристики рейок, несучу спроможність мосту, метод побудови та вартість. Потім із сухістю банкіра почала пояснювати фінансові перспективи залізниці, називаючи цифри чималих майбутніх прибутків.

– У мене все, – нарешті мовила вона.

– Усе? – перепитав один із репортерів. – Хіба ви не збираєтеся звернутися через нас до публіки?

– Так я ж оце щойно і звернулася.

– Але ж, чорт забирай… Тобто… Хіба ви не збираєтеся сказати щось на свій захист?

– Захист? А від чого я маю захищатися?

– Чи не хочете висловитися на підтримку своєї лінії?

– Я саме це і зробила.

Чоловік із вустами, складеними у вираз вічного сарказму, промовив:

– Отже, я хотів би знати – здається, саме так це сформулював Бертрам Скаддер, – як ми можемо убезпечитися від неприємностей, якщо ваша лінія виявиться неякісною?

– Не послуговуйтеся нею.

Інший запитав:

– Чи не поясните, що спонукало вас будувати цю лінію?

– Я вже казала: прибуток, на який я розраховую.

– Ах, міс Таґґарт, не варто таке казати! – екзальтовано вигукнув один із журналістів, геть іще хлопчисько. Він був новачок, тому поки що чесно ставився до своєї роботи, до того ж, хтозна-чому, Даґні йому подобалася. – Не кажіть такого, бо саме за це вас і сварять.

– Справді?

– Я і на мить не сумніваюся, що ви мали на думці дещо інше… До того ж, ви, напевно, хочете особисто все пояснити.

– Що ж, якщо бажаєте. В середньому прибуток від залізниці становить два відсотки від вкладеного капіталу. Галузь промисловості, що потребує так багато, а віддає так мало, слід вважати аморальною. Як я вже пояснила, вартість гілки відносно до руху, на який вона розрахована, дає мені змогу передбачити п’ятнадцять відсотків від наших капіталовкладень. Звісно, нині будь-який промисловий прибуток, вищий за чотири відсотки, прийнято вважати гендлярським. І все-таки я докладу максимальних зусиль, щоб «Лінія Джона Ґолта» дала мені двадцять відсотків прибутку. Саме з цієї причини я взялась будувати свою залізницю. Вас задовольняє моя відповідь?