Розділ VII Експлуататори та експлуатовані

– Генку, а чи встигнемо ми вчасно його збудувати? Залишилося півроку.

– Авжеж, встигнемо. На цей міст піде значно менше часу і праці, ніж на будь-який інший. Дай тільки моїм інженерам розробити базову схему. Вони передадуть її вам, не ставлячи жодних умов. Подумайте, чи можете дозволити собі це будівництво. Хоча я й так знаю, що ви його подужаєте. А потім нехай твої тямковиті вчені парубійки розрахують деталі.

– А що з металом?

– Скільки знадобиться, стільки й кататиму. Навіть якщо доведеться відкласти решту замовлень.

– Але ж на підготовку дуже мало часу. Коли ви почнете прокат?

– Я хоч раз не виконав твого замовлення?

– Ні, такого не було. Але, зважаючи на теперішній стан справ, різне може статися.

– Ти мене, часом, із Орреном Бойлом не плутаєш?

Даґні знову розсміялася.

– Домовилися. Щойно я отримаю креслення, обіцяю негайно переглянути попередній проект і відповісти протягом двох діб. Стосовно ж моїх тямковитих учених парубійків… – Даґні спохмурніла. – Генку, чому так важко знайти хороших працівників, незалежно від посади?

– Не знаю… – Ріарден подивився на абрис гір на тлі неба; десь далеко з долини підіймався легкий димок.

– Ти бачила нові міста і заводи Колорадо? – запитав він.

– Звісно.

– Хіба не чудесно споглядати результат праці тамтешніх людей, які з’їхалися з різних куточків країни? Завзятців, ладних гори зсунути!

– І до якої ж гори підбираєшся ти?

– З чого ти взяла, що я до чогось підбираюся?

– Що ти робив у Колорадо?

Ріарден усміхнувся:

– Оглядав копальні.

– Цікаво – які?