Розділ VII Експлуататори та експлуатовані

– Я й не знав, що ти тут. Мене ніхто не попередив.

– Зате я була переконана, що ти не втримаєшся.

– Тобто?

– Захочеш подивитися на свій метал. І як тобі?

Ріарден роззирнувся:

– Якщо тобі колись набридне залізниця, кажи.

– Візьмеш мене на роботу?

– Хоч зараз.

Даґні глянула на нього.

– Генку, в твоїх жартах завжди є дещиця правди. Думаю, ти б зрадів, якби я попросилася до тебе на роботу. Щоб стала працівником, а не клієнтом. Щоб ти мені наказував, а я виконувала.

– Звісно. Я готовий.

– Бережи свій завод, бо я тебе на своїй залізниці не працевлаштую, – відповіла вона.

Ріарден зареготав:

– І не намагайся.

– Не зрозуміла.

– Умови диктую я. Не намагайся торгуватися.

Даґні промовчала. Від цих слів у неї виникло майже фізичне відчуття задоволення, що його не могла достоту ані пояснити, ані збагнути.

– До речі, – докинув Ріарден, – я тут не вперше. Вчора теж був.

– Справді? З якою метою?

– У мене в Колорадо справи. Заодно вирішив поглянути, що відбувається тут.