– Шкода, міс Таґґарт, – співчутливо промовив він, – літак буде аж післязавтра. Тут літаки бувають через день, а той, що мав прилетіти сьогодні, застряг в Арізоні. Знову щось із двигуном.
І додав:
– Як прикро, що ви запізнилися. Буквально кілька хвилин тому містер Ріарден вилетів до Нью-Йорка на власному літаку.
– Але ж він не мав летіти в Нью-Йорк.
– Мені сказав, що саме в Нью-Йорк.
– Ви впевнені?
– Він сказав, що в нього там сьогодні призначено ділову зустріч.
Порожніми очима Даґні подивилася на схід, не розуміючи мотивів Ріарденового вчинку, не осуджуючи його і не приймаючи.
– До чорта лисого ці вулиці, – пробурчав Джеймс Таґґарт, – однак запізнимося.
Даґні поглянула через водієве плече. В клаптику, що після кожного поруху «двірника» залишався в брудному місиві на вітровому склі, вона побачила застиглий ланцюг чорних блискучих дахів старих автівок. Далеко попереду побачила низько над землею нерухоме червоне око ліхтаря, що сповіщало про земляні роботи.
– На кожній вулиці щось не те, – роздратовано бурчав Таґґарт. – Копати їм закортіло! Чому ніхто нічого не робить вчасно?
Схилившись на сидіння, Даґні щільніше закуталась у плед.
Була виснажена робочим днем, що почався о сьомій в її кабінеті, а закінчився геть недоладно. Не доробивши запланованого, їй довелося мчатися додому, бо вже пообіцяла Джимові виступити на вечері нью-йоркської бізнес-ради.
– Вони хочуть, щоб ми розповіли про ріарден-метал, – пояснив брат, – і ти зробиш це краще за мене. Мусимо бути переконливі, адже навколо цього замінника звичної сталі точиться скільки суперечок.
Зараз, сидячи з Джеймсом у його машині, вона вже шкодувала, що погодилася. Повз них бігли нью-йоркські вулиці, і Даґні думала про перегони між часом і металом, про змагання рейок «Ріо-Норте» з невпинним летом днів. Спокій, що панував у салоні машини, безмежно її напружував і дратував, нагадуючи про втрачений вечір, а вона ж не могла собі дозволити дурно витратити бодай годину.
– З огляду на всі ці нападки на Ріардена, – вів своєї Таґґарт, – союзники йому не завадять.
Даґні з недовірою глянула на брата.
– Тобто, ти його підтримуєш?
Натомість Джим мляво запитав:
– А яка твоя думка про звіт особливого комітету Нацради металопромисловців?
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Атлант розправив плечі. Частина І. Несуперечність» автора Розенбаум А. З. (Айн Ренд) на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ VII Експлуататори та експлуатовані“ на сторінці 11. Приємного читання.