Розділ I Мелодія

– Що ж, я мушу все обміркувати, поставити питання на розгляд перед правлінням, проконсультуватися з найкращими…

– Немає часу.

– Ти позбавляєш мені можливості зосередитися, сформувати думку…

– Твоя думка мене не цікавить. Я не збираюся сперечатися з тобою, твоїм правлінням чи з твоїми професорами. У тебе є вибір, і ти зробиш його просто зараз. Скажи «так» або «ні».

– Це безглуздо, свавільно і деспотично…

– Так чи ні?

– Що з тобою? Ти все зводиш до «так» або «ні». В житті немає нічого однозначного.

– Крім рейок. Або ми їх купуємо, або ні.

Вона чекала. Таґґарт мовчав.

– То як? – спитала вона.

– Ти береш на себе відповідальність за це?

– Беру.

– Вперед, – кинув він і хапливо додав: – Але на власний ризик. Я не скасовуватиму твоєї угоди з Ріарденом, але й не захищатиму її на засіданні правління.

– Як знаєш.

Даґні зібралась іти. Таґґарт нахилився над столом, вочевидь, не бажаючи такого фіналу розмови.

– Ти ж розумієш, що це тривала процедура і самої лише розмови зі мною замало? – запитав він з надією. – Втілити це рішення не так уже й просто.

– Аякже, – мовила вона. – Надішлю тобі докладний звіт, який підготує Едді і який ти не читатимеш. Едді все зробить за тебе. Сьогодні я вирушаю у Філадельфію на зустріч із Ріарденом. Попереду в нас багато роботи.

І додала:

– Все просто, Джиме.

Даґні вже розвернулася до дверей, аж він знову заговорив, і, здавалося, слова його геть недоречні.