Розділ I Мелодія

Задоволено спостерігав, як сестрі аж заціпило від люті. Йому подобалося спостерігати сплеск чужих почуттів. Вони скидалися на червоні ліхтарі вздовж темних закапелків чиєїсь особистості, оголюючи вразливі місця. Але як людину могли охопити аж такі емоції через, даруйте, металевий сплав? – для нього це було незбагненно; так, він справді зробив певне відкриття. Але скористатися ним поки що не міг.

– Найкращі фахівці в царині металургії, – продовжив він, – одностайно скептично ставляться до ріарден-металу. Вони стверджують…

– Облиш, Джиме.

– А на чию думку ти покладалася?

– Мене не цікавлять сторонні думки.

– То чим же ти керувалася?

– Міркуваннями.

– І чиї ж то міркування?

– Власні.

– З ким ти радилась щодо цього?

– Ні з ким.

– Так що ж ти, в біса, знаєш про ріарден-метал?

– Те, що це – найвидатніший здобуток нашого ринку.

– Чому?

– Бо він міцніший за сталь, дешевший за сталь, і рейки з нього довговічніші за будь-який знаний досі метал.

– Але як це довести?

– Джиме, в коледжі я вчилася на інженера. І коли я щось бачу, то розумію причину.

– І що ти бачила?

– Формулу Ріардена і тести, які він мені показав.

– Але якщо вони такі хороші, хтось би вже скористався металом, а цього не сталося, – він помітив, що сестра ось-ось знову вибухне, і квапливо продовжив. – Як ти можеш гарантувати його якість? Як можеш бути така впевнена? Як можеш вирішувати це одноосібно?