TextBook – Авжеж. Хоча… Не можу стверджувати напевно, адже він цілком відійшов від публічного життя. Та якби він помер, ми б неодмінно про це дізналися.
– А якби він написав щось нове, ви б теж дізналися про це?
– Безперечно. До того ж, перші. Ми видавали всі його твори. Але він перестав писати.
– Ясно. Дуже вам дякую.
Коли Оуен Келлоґ увійшов у кабінет, Даґні втішилася, подивившись на нього. Було приємно, що вона правильно запам’ятала його зовнішність. Лицем він нагадував молодого мастильника в потязі, – обличчя людини, з якою вона готова була працювати.
– Сідайте, містере Келлоґ, – запросила, але він лишився стояти навпроти її столу.
– Міс Таґґарт, якось ви запитували, чи хочу я змінити своє службове становище, – мовив він. – Тому я прийшов просити про звільнення.
Вона чекала чого завгодно, лише не цього. За мить тихо запитала:
– Чому?
– З особистих причин.
– Вас не влаштовує ця робота?
– Ні.
– Запропонували кращі умови?
– Ні.
– На яку залізницю ви переходите?
– Я не збираюся працювати на залізниці, міс Таґґарт.
– Куди ж ви влаштовуєтеся?
– Поки що не вирішив.
Даґні Таґґарт дещо зніяковіло роздивлялася візитера. У виразі його обличчя не було анітрохи ворожості, він не відводив очей, відповідав просто: так, ніби не мав чого приховувати чи вдавати. Його обличчя було ввічливе та незворушне.
– То чому ж ви хочете звільнитися?
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Атлант розправив плечі. Частина І. Несуперечність» автора Розенбаум А. З. (Айн Ренд) на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ I Мелодія“ на сторінці 21. Приємного читання.