TextBook Який же, спасибі йому, у нас веселий народ!..
27 червня, 52. Треба лаятись, а лаятись не хочеться! От і давайте: пройшов дощ, повезли Павлушку (онука)
в Чигирин!
А я люблю Павлушку, онука.
І як собі хочете — люблю його, отого маленького, біленького, що щебече:
— Зім, діду, зім! Зім! Зім!
Мабуть, нам треба бути, як наші онуки, як Павлушка! Якби ми були такими чистими, світлими, радісними, як Павлушка, — яка б у нас була література! Хай живе література! Хай живе слово! А слово в Павлушки таке:
— Девело!
Не дерево, а «девело»…
Скаже й засміється, та як засміється, розлягається й сміється:
— Девело!
А «девело» росте, квітне, розлягається, цвіте… Бо Павлушка мій під отим «девелом» підскакує… Хай живе Павлушка! Хай живе «девело»!
28 червня, 52. Помер Стражеско. Ціла епоха відійшла у вічність!
І яка епоха! Краса медицини! Розумної, гуманної, чесної медицини! Медицини, що любила народ! Образцов… Стражеско!
А я мав щастя і Образцова бачити… Говорити з ним… І досі в моїх очах стоїть благородна, велична постать професора Образцова, учителя Стражеска… Учителя, батька… Наслідник Образцова…
Честь, славу і гордість України, гордість Києва пронесли вони, славні мужі наші,— Образцов і Стражеско!
Хай вічно живе пам'ять про славних, про мудрих, про великих…
Про Стражеска й Образцова!.. Умер Стражеско!
От людина, яка своєю особою прикрашала Київ. Скільки благородства, скільки розуму, скільки серця було в цієї людини!
Скільки ця людина знала! Скільки ця людина навчила!
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Том 4. Усмішки, фейлетони, гуморески 1951–1956» автора Вишня Остап на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „«ДУМИ МОЇ, ДУМИ МОЇ…» ЩОДЕННИКОВІ ЗАПИСИ“ на сторінці 30. Приємного читання.