TextBook Спасибі Рильському, а то б ми «надавали»!
30 квітня, 52. Завтра 1 Травня! Веселий май! Народний май! Яка честь належати народові!
Яка радість, коли згадає тебе теплим словом народ! Для цього слід жити і слід працювати… їйбогу, не гонорар! їйбогу, не гонорар! Їй-богу, не гонорар!
Щоб народ усміхнувся! І тільки!
Віддам усі гонорари — тільки скажіть мені, що треба для того, щоб народ (народ!) усміхнувся!
25 травня, 52. Як багато погано, коли всього багато. У мене, приміром, єсть «Побєда».
Я їду, і мені дуже гірко, коли путямишляхами чимчикують подорожні.
Чому саме я їду? А вони йдуть?
Таж моя мати отак колись, згорблена, ходила… Для кого моя мати ходила? Для мене…
А я от їду барином — і страшенно задоволений… Радий… Не думайте, що я ото «нігільмігіль»… Але… єсть межа, грань… І єсть іще час… Час!!!
Не можна, помоєму, тикатися зі своїми особистими котеджамидачами туди, де ще коровників, свинарників, птахарень колгоспники не побудували.
Чого ти туди лізеш?
Хочеш, щоб усі говорили: оце дача Вишні, он яка, он бачиш!
Єсть — грань! Межа!
Оцієї грані не можна переступати!
І все!
Ніколи не треба забувати, що ти від народу і що твоя робота — для народу! А не для дачі!
26 травня, 52. Побудували будинок для письменників! Хороший будинок, в поганому (для письменників!) районі — на розі Червоноармійської і б [332] Шевченка.
Розподіл квартир. Ажіотаж! Крики! Скандал! Кому? Що значить — «кому»?
Чому крики? Чому ґвалт? Ну — чому?
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Том 4. Усмішки, фейлетони, гуморески 1951–1956» автора Вишня Остап на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „«ДУМИ МОЇ, ДУМИ МОЇ…» ЩОДЕННИКОВІ ЗАПИСИ“ на сторінці 28. Приємного читання.