Цілком природно й закономірно, що любов до народу, любов до своєї, до радянської землі привела поета до лав славної більшовицької партії, народної партії:
Збільшовиченої ери піонери, піонери — партія веде, партія веде.
І вже разом із Комуністичною партією, під її проводом народилися «Чуття єдиної родини» і «Сталь і ніжність» для того, щоб «Перемагать і жить».
4
Шістдесят літ поетові.
Ой, не кажіть про це нікому, бо ніхто не повірить! Так було:
— Трояндний!
— Молодий!
А хіба це не молодо:
Я одержав нагороду. Що скажу свойму народу? Тільки те, що я із ним Буду жить життям одним. Буду піснею дзвеніти, І му жатись, і мужніти — через довгії мости переходить і рости.
І живе поет одним життям із народом, дзвенить молодо піснею і росте…
З любовію до народу, до партії, з піснями про народ, про партію живе й росте наш поет.
Для того він живе й росте, щоб на повний на могутній голос заявити:
Я єсть народ, якого правди сила Ніким звойована ще не була. Яка біда мене, яка чума косила! — а сила знову розцвіла.
Щоб жить — ні в кого права не питаюсь. Щоб жить — я всі кайдани розірву. Я стверджуюсь, я утверждаюсь, бо я живу.
Живіть, поете! На радість народові, на славу радянської літератури!
Довгого вам віку та журавлиного вам крику!
P. S. А тепер, дорогий Павле Григоровичу, дозвольте мені вас обняти й кріпко потиснути вашу руку.
Ви не дуже гордіться, що вам уже шістдесят, бо декому вже й шістдесят другий…
І не старайтеся того декого наздоганяти!
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Том 4. Усмішки, фейлетони, гуморески 1951–1956» автора Вишня Остап на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Літературно мистецькі усмішки“ на сторінці 22. Приємного читання.
TextBook