TextBook — Та до нас і гості якраз приїхали: письменник Батура, художник Верба! Як же нам бути?
— А люди підходящі?
— Хороші людиі Лауріяти!
— Беріть і їх! Все забирайте, і їдьмо…
— А рибалок, а бригадира Вітрового?
— Я ж кажу — всіх! До цурки!
— Та вони ж без річки, без куреня, без човнів не можуть!
— За вашими хатами, за річкою, за садками, за всією вашою красою природною талановитий народний художник А. Г. Петрицький уже поїхав! Усе забере! Та ще й підкрасить, — ще кращі будуть!
Тонкий і спостережливий художник О. Є. Корнійчук приніс до театру цілі брили нашого прекрасного колгоспного життя та каже:
— Ось воно яке! Розташовуйте його по мізансценах та показуйте!
Сидиш у театрі і п'єш, буквально упиваєшся всім тим, що бачиш, що чуєш, що переживаєш разом із героями «Калинового Гаю».
Простими, запашними словами про складні й серйозні речі говорить автор, а тому, що просто, полюдському сказано, тому воно таке глибоке й переконливе.
А як оригінально, просто й мудро показано й розв'язано почуття дружби між матросом Вітровим і письменником Батурою в дуже складній ситуації кохання до дівчини…
А ставлення матері, Н. М. Ковшик, до кохання доньки Василини з художником Вербою?1
Все це нове, свіже, правдиве.
Одне слово:
— Отак би й мені хотілося! А як…
Та що — я вам найнявся про «Калиновий Гай» розказувати?!
Підіть самі та й подивіться!
IVАкторська гра? Правильна гра! Та й уже!
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Том 4. Усмішки, фейлетони, гуморески 1951–1956» автора Вишня Остап на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Літературно мистецькі усмішки“ на сторінці 18. Приємного читання.