Хочеться, щоб таких п'єс було багато!
Чого в п'єсі нема?
Того, чого їй і не потрібно!
Спасибі авторові і театрові за хвилини справжньої насолоди.
МНОГАЯ ЛІТА ПОЕТОВІ!
І
Шістдесят літ Павлові Григоровичу Тичині. І зразу всі:
— Кому?! Павлові Григоровичу?! Тичині?! Не може бути!
— Метрика!
— А, що ви там про метрику?! Яка може бути метрика для «молодого, молодого, молодистого»?!
Велика й славна путь поетова.
Багато часу минуло відтоді, «як упав же він з коня» «на майдані коло церкви», та й досі співає поет на радість нашу повним голосом.
Арфами, арфами — золотими, голосними — обзиваються поетові гаї, самодзвонними, і весна йому була й єсть запашна, квітамиперлами закосичена, і був бій вогневий, і як твердо стояв, мов криця, в тому бою вогневому поет, от через що і ровесники, і молоде покоління, віншуючи юне його шістдесятиліття, многоголосим хором, як один, щасливо проказують:
Славим день, Ми співаєм, Дзвоном зустрічаєм День! День.
Славим день шістдесятиріччя нашого поета. Приходять поетові друзі, приходить народ, а найрадісніше, що
Ідуть, ідуть робітники веселою ходою…
Ідуть, щоб привітати поета.
2
На світанку життя свого поетичного запитував поет:
Що місяцю зіроньки кажуть ясненькі? Що шепчуть квітки уночі над рікою? Про що зітха вітер? Що чують тумани?
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Том 4. Усмішки, фейлетони, гуморески 1951–1956» автора Вишня Остап на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Літературно мистецькі усмішки“ на сторінці 20. Приємного читання.
TextBook