— Що ви мені все Дубковецького та Посмітного під ніс тичете? У мене від них уже нежить хронічний! Хіба я не хочу таким бути, як Дубковецький, і по всіх центральних президіях сидіти, і з членами уряду на портретах зніматись? Не можу я кожному колгоспнику вкласти в голову свій мозок! Не доросли наші! У мене нема часу на екскурсії їздити… Я роблю, день і ніч роблю! А їм усе мало й мало…
А голові на відповідь:
— Нам завжди буде мало, бо ми комуністи… Колгоспне життя…
Радянський письменник, лауреат, що прижав до того села пожити й попрацювати, попервах сказав був:
— Невимовна тиша у вас… Спокій, величний спокій…
А воно, виходить, зовсім ніякий там не спокій, а навпаки, велика боротьба, боротьба нового із старим, боротьба за ще краще життя, за поступ, за культуру, за комунізм.
І які чудесні паростки нового вже повиростали в нашому житті на колгоспних наших селах.
І не тільки в роботі, не тільки в агрокультурі, в обробітку землі, а як перемінилися самі люди, які прекрасні нові риси й ознаки з'явилися в їхніх характерах, у ставленні одного до одного…
Поняття обов'язку, дружби, кохання, поняття громадського й власного — як вони за цей час змінилися, зробилися вишуканими, тонкими, благородними.
Як наші радянські люди розуміють мистецтво: і книгу, і театр, і картину…
І робота, і культура, і почуття — все:
— Уперьод! Только уперьоді
ІІІ
О. Є. Корнійчук виїхав з Києва, приїхав до села, подивився, село йому сподобалось.
— Як зветься село? — запитав Олександр Євдокимович.
— Калиновий Гай!
— Назва підходяща! Збирайтесь, громадяни! З усім, що у вас єсть, і з хорошим, і з тим, що має покращати! Збирайтесь! Швидко!
— Куди? — перелякано запитав Іван Петрович Романюк, голова колгоспу.
— У комедію! Театри чекають!
— Я так і знав! Рррят!.. — крикнув І. П. Романюк. — Я ж двадцять літ чесно… і голова болить! Дайте хоч пираминдону прийняти!
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Том 4. Усмішки, фейлетони, гуморески 1951–1956» автора Вишня Остап на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Літературно мистецькі усмішки“ на сторінці 17. Приємного читання.
TextBook