Розділ «ПРИМІТКИ»

Публікація на сторінках журналу «Вітчизна» присвячувалася 300літтю возз'єднання України з Росією, що широко відзначалось народами СРСР. Початок твору, витриманий в публіцистичному ключі, звучав як слово хвали віковічній дружбі українського і російського народів:

«Триста літ тому в Переяславі залунало одностайне всенародне:

— Щоб єсми вовіки всі єдино були!»

Далі письменник, зокрема, висловлює думки про велике значення для його творчості російської дожовтневої і радянської класики:

«Коли говорити про себе особисто, робота над перекладами на українську мову творів Пушкіна (прози), Гоголя, СуховоКобиліна, Чекова, Маяковського і багатьох сучасних радянських сатириків і гумористів значно збагатила і мою творчу скарбницю».

1952 р. в перекладі Остапа Вишні вийшли: Гоголь М. В. Драматичні твори (за редакцією М. Рильського). — К.: Мистецтво; Гоголь М. В. ОдруKj Мистецтво. Виходили також твори інших російських письменників у його перекладі: СуховоКобилін О. В. Весілля Кречинського. — К.: Мистецтво, 1950; Чехов А. П. «Анна на шиї». — В кн.: Чехов А. П. Вибрані твори: В 3 т. — Т. 2.— К.: Держлітвидав України, 1954; Маяковський В. В. Клоп. — У кв.: Московський В. Вибрані твори: В 3 т. — Т. 3.— К.: Держлітвидав України, 1953, та ін.

Наведений вище публіцистичний вступ друкувався і в збірці «Отак і вишу». В наступних виданнях його було знято.

Твір друкувався з деякими скороченнями, під іншим заголовком — «Мой. великий земляк», в газ. «Вечерняя Москва». 1954.— 18 трав. Під, публікацією зазначено: «Перевсд. с украинского».

Подається за виданням: Твори: В 2 т. — Т. 2.— С. 345–353.

С. 251. Качубей — один із князів української дворянської родини Кочубеїв кінця 17–19 ст. Мали великі земельні володіння, за часів гетьманщини займали керівні посади, пізніше — в Російської державі дослужувалися графських і князівських титулів.

C. 255. «Русский паломник» — тижневе видання релігійного характеру.

Рудий Панько — літературний персонаж М. Гоголя. В підзаголовку до «Вечорів на хуторі біля Диканьки» письменник зазначив: «Повісті, видані пасічником Рудим Паньком».

С. 257. Садовський (Тобілееич) Микола Карпович (1856–1933) — актор і режисер українського дожовтневого і радянського театру. В 1906 р. організував перший український стаціонарний театр, ставив уперше на українській сцені твори М. Гоголя й О. Островського.

І. КарпенкоКарий (Тобілееич). — Див. приміт. до усмішки «Нащо мені чорні брови».

Саксаганський (Тобілееич) Панас Карпович (1859–1940) — актор і режисер українського дожовтневого і радянського театру, народний артист СРСР (1936); заснував Народний театр у Києві (1918).

Мар'яненко Іван Олександрович (1878–1962) — український радянський актор, народний артист СРСР (1944), лауреат Державної премії СРСР (1947).

Давидов Володимир Миколайович (справжнєпрізвище Горелов Іван Миколайович, 1849–1925) — російський актор і педагог, народний артист республіки (1922).

М. В. Гоголь (До століття з дня смерті). Вперше надруковано в журн. «Барвінок». — 1952.— № 3.— С. 5. Публікація мала заголовок «Микола Васильович Гоголь».

Подається за рукописом.

С. 258. «Аби тільки слухали та читали..» — слова пасічника Рудого Панька з його передмови до «Вечорів на хуторі біля Диканьки». В оригіналі (в ширшому контексті) вони звучать так: «™Яишь бн слушали да читали, а у меня, пожалуй, — лень только проклятая рьтгься, — наберется и на десять таких книжек» (Гоголь Н. В. Собр. соч.: В 7 т. — М., 1976.— Т. 1.— С. 10).