Розділ «ПРИМІТКИ»

Ужвій Наталя Михайлівна (1898–1986) — українська радянська актриса, народна артистка СРСР (1944), Герой Соціалістичної Праці (1973), лауреат Державної премії СРСР (1948, 1950).

Нятко (справжнє прізвище ТабачниковаНятко) Поліна Матвіївна (нар. 1900 р.) — українська радянська актриса, народна артистка УРСР, лауреат Державної премії СРСР (1948, 1950).

Добровольський Віктор Миколайович (1906–1984) — український радянський актор, народний артист СРСР (1960), лауреат Державної премії СРСР (1951).

Пономаренко Євген Порфирович (нар. 1909) — український радянський актор, народний артист СРСР (1960).

Яковченко Микола Федорович (1900–1967) — український радянський актор, заслужений артист УРСР.

Кусенко Ольга Яківна (нар. 1919 р.) — українська радянська актриса, народна артистка СРСР (1967), лауреат Державної премії СРСР (1951).

Братерський (Станкович) Микола Феліксович (1898–1956) — український радянський актор, заслужений артист УРСР.

С. 247. Юра Гнат Петрович (1888–1966) — український радянський актор, режисер, народний артист СРСР (1940), лауреат Державної премії СРСР (1949, 1951), один із фундаторів створеного у Вінниці (1920) українського драматичного театру імені І. Я. Франка (нині — Київський державний ордена Леніна академічний український драматичний театр імені І. Я. Франка).

Многая літа поетові! Вперше надруковано в журн. «Дніпро». — 1951.— № 1.— С. 69–71.

Подається за рукописом.

У архіві письменника збереглося ювілейне вітання П. Тичині з нагоди його 60річчя:

«Многая літа поетові!

У тімто й сила поетова, в тімто й слава Ваша, що, збагнувши, чого скриплять і ридають дерева під вітром, кому усміхаються рожі червоні, та не тільки збагнувши, а й народові про все це пісенним словом розповівши, — він, поет, пішов далі, далі,— у громадську, у буряну путь, щоб з повним правом громово, на повний голос сказати:

За всіх скажу, за всіх переболію!

Живіть, поете! На радість народові, на славу Радянської Літератури! Довгого Вам, Павле Григоровичу, віку та журавлиного Вам крику! 27/1 51 р.».

Слова цього вітання використано в усмішці.

C 247. Тичина Павло Григорович (1891–1967) — український радянський поет, державний діяч, вчений, дійсний член АН УРСР (з 1929 p.), чяенкореспондент Болгарської АН (з 1947 p.), лауреат Державної премії СРСР (1941), Державної премії УРСР імені Т. Г. Шевченка (1962), Герой Соціалістичної Праці (1967).

Яка може бути метрика для «молодого, молодого, молодистого»?! Багато часу минула відтоді, «як упав же він з коня»… — Тут і далі Остав Вишня вводить у текст усмішки короткі цитати або перифрази з творів поета.

С. 249. Коцюбинський Михайло Михайлович (1864–1913) — класик української літератури, підтримав і надихнув до творчості молодого Павла Тичину (див. зокрема поезію «На суботах у М, Коцюбинського…»).

Все життя з Гоголем. Вперше, під заголовком «Все життя разом», надруковано в жура «Вітчизна». — 1954.— № 5.— С. 63–67. Під цим заголовком твір надруковано і в збірці «Отак і пишу»; в двотомному зібранні ус мішок і фейлетонів (1956) автор дав йому інший заголовок — «Все життя з Гоголем» (т. 2).