Розділ «ПРИМІТКИ»

Василь Яременка (До шістдесятиліття з dm народження)* Вперше надруковано в жури. «Україна». — 1955.— № 17.— С. 26. Подається за рукописом.

С. 286. Яременко Василь Сергійович (Ї895—1976) — український радянський актор, народний артист СРСР (1954), лауреат Державної премії СРСР (1950).

…пас Пузиреву (а може, не Пузиреву, а Калитчину) телицю… — Йдеться про персонажів хазяїв, зіграних артистом на українській сцені.

Станіславський (Алексеєв) Костянтин Сергійович (1863–1938) — радянський режисер, актор, педагог, теоретик театру, народний артист СРСР (1936). Система Станіславського — визначення розробленої ним сукупності поглядів на мистецтво сцени, метод і артистичну майстерність (техніку).

С. 287. Заньковецька (Адасовська) Марія Костянтинівна (1854–1934) — українська актриса дожовтневого і радянського театру, народна артистка республіки (1923).

ЗатиркевичКарпинська Ганна Петрівна (1865–1921) — українська актриса, з 1883 р. виступала на професійній сцені, була в трупі М. Кропивницького, потім — М. Садовського.

С. 287–288. Марусин голос у невимовній тузі тихо починає, колисаючи Гриця: «У неділю рано матуся тужила.» — слова і пісня з фінальної сцени в п'єсі М. Старицького «Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці».

С. 289. Романицький Борис Васильович (нар. 1891 р.) — український радянський актор і режисер, народний артист СРСР (1944), лауреат Державної премії СРСР (1950), Державної премії УРСР імені Т. Г. Шевченка (1974).

Дударєв Дмитро Олександрович (1890–1960) — український радянський актор, народний артист УРСР (1947), лауреат Державної премії СРСР (1950).

Любарт (Колишко) Варвара Антонівна (1898–1967) — українська радянська актриса, народна артистка УРСР (1947), лауреат Державної премії СРСР (1950).

… На Дніпрі понад Хортицею луна йде! — Хортиця — острів на Дніпрі, нижче Дніпрових порогів (нині — біля Днїпрогесу імені В. І. Леніна), важливий стратегічний опорний пункт Запорозької Січі; з 1965 р. — Державний історикокультурний заповідник.

Мої «друзі», будь вони трижди проклятії В періодичній пресі та в прижиттєвих виданнях усмішка не друкувалася. Власне, це не усмішка, а з гумором, дотепно складена письменником «пам'ятка», яка була прикріплена на стіні, біля письмового столу, і постійно мала нагадувати сатирику про його громадянський, творчий обов'язок висміювати і викривати всіляких антисуспільних типів, антигероїв.

Подається за автографом.

Ганна Петрівна ЗатиркевичКарпинська. Вперше, з підзаголовком «Сто літ з дня народження», надруковано в журн. «Україна». — 1956.— № 2.— С. 23.

Становить неабиякий інтерес творча історія усмішки. В архіві Остапа Вишні зберігається лист від 17.ХІ 1955 р. — машинопис на бланку Українського театрального товариства за підписом голови президії цього товариства Ужвій Н. М., — звернення до письменника. В ньому говориться:

«Президія Українського театрального товариства в зв'язку з наближенням 100річчя з дня народження корифея української сцени Г. П. ЗатиркевичКарпинської (1856–1921) готує до видання збірник спогадів, матеріалів і документів про п творчу спадщину.

Завершення підготовки збірника до видання намічено на першу половину січня 1956 р.

Ми знаємо, що Ви, шановний Павле Михайловичу, мали змогу бачити на сцені виступ Ганни Петрівни.

Чи не змогли б Ви взяти участь у виданні книги про видатну артистку, надіславши нам відповідний матеріал про це.

Ваша участь у збірнику була б дуже цінною для вивчення як тепер, так і в майбутньому творчої спадщини артистки».