TextBook Наступного дня я виявив у себе в кишені дві забуті монети. Я подарував одну Митіну, а іншу залишив собі на згадку. Митін приніс мені, як і обіцяв, однотомник Булгакова, а потім сказав:
— Знаєш, я знайшов удома том «Літературного спадкоємця». Там є спогади про Черняєва. Тобі цікаво?
Я сказав, що, звичайно, цікаво. Я вже розумів, що вони мене не послухалися і не передали старому моєї посилки.
Та й, звичайно, нісенітницю ж я поров. Адже великим тиражем віддрукована біографія письменника, і там чорним по білому сказано, що він помер саме в сорок другому році. Я навіть посміявся над собою. Теж мені теоретик!
Увечері я прочитав статтю про Черняєва. Вона розповіла про те, як він жив у Ленінграді в блокаду, як працював і навіть їздив у саму холоднечу, під обстрілом, на фронт виступати перед бійцями. І раптом в кінці статті я читаю наступне, хочете вірте, хочете ні:
«Взимку, здається, в січні, я зайшов до Черняєва. Олександр Григорович був дуже слабкий і насилу ходив. Ми з ним розмовляли про становище на фронті, про спільних знайомих (деяких з них уже не було в живих), він розповідав мені про плани на майбутнє, про те, що пише новий роман і, коли б не слабкість, закінчив би його до весни. Я не питав, чому мій друг відмовився евакуюватися, незважаючи на поважний вік і слабке здоров’я. Олександр Григорович лише знизав би плечима і перевів би розмову на іншу тему. Було холодно. Ми підкладали в «буржуйку» уламки стільця.
Раптом Черняєв сказав:
— Зі мною трапилася дивна історія. Днями отримав посилку.
— Яку? — питаю. — Адже блокада.
— Невідомо від кого. Там було згущене молоко, цукор.
— Це вам дуже потрібно, — кажу.
А він відповідає:
— А дітям не потрібно? Я вже старий, а ти б подивився на малюків у сусідній квартирі. Їм ще жити й жити.
— І ви їм віддали посилку?
— А як би ви на моєму місці вчиниили, молодий чоловіче? — запитавЧерняєв, і мені стало соромно, що я міг покласти таке питання.
Це, як не сумно сьогодні усвідомлювати, була моя остання зустріч з письменником».
Я разів п’ять перечитав ці рядки. Я сам повинен був здогадатися, що, якщо старий отримає таку посилку, він не смоктатиме згущене молоко в куточку. Не такий старий…
Але що дивно: цей том літературного спадку вийшов у шістдесят першому році — сім років тому.
З російської переклав Віталій Геник
Перекладено за виданням: БУЛЫЧЕВ К. Чудеса в Гусляре. — М.: Молодая гвардия, 1972. — 368 с. — (Б-ка советской фантастики).
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Оповідання» автора Баличов Кір на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ПОЛОМКА НА ЛІНІЇ“ на сторінці 7. Приємного читання.