Розділ «ТЕРПІННЯ І ТРУД»

— Колю, вечеряти, — сказала мама. — Ти абсолютно розпустився за літо.

— Село Городище, — сказав Коля, — області Калінінської…

Він раптом повірив, що той бас не жартує, що у них і справді так погано все обернулося, що не шкода грошей на спеціальний вертоліт, щоб відшукати діючий мотор, «Бурун-45». Хай дивляться.

— Ось, — сказав він мамі не без гордості. — Від мого мотора залежить доля цілого заводу.

— Завтра вони медаль тобі дадуть, — сказала мама, яку серйозно турбувало, що Коля став таким грубим.

Назавтра вони прийшли до Широніних. Без медалі, але прийшли. Солідний товстун у великих окулярах і ще один, незрозумілого віку, весь скуйовджений.

— Ми хотіли б бачити Миколу Вікторовича, — сказав солідний товстун.

Батько, який відчинив двері, не зрозумів і поправив їх:

— Віктора Степановича.

— Ні, — сказав солідний товстун. — Миколу Вікторовича. Ви купували мотор «Бурун-45»?

— Колю, — покликав батько.

Коля стояв за дверима і все чув. Він відразу вийшов у коридор.

— Микола Вікторович? — запитав солідний товстун, ніяк не здивувавшись.

— Я. І я купував мотор «Бурун». А ви зі мною вчора говорили по телефону.

— Вірно, — сказав товстун і обернувся до скуйовдженого. — Що ж робитимемо?

Скуйовджений схилив голову набік і підморгнув Колі. Потім запитав:

— Тобі ніхто не допомагав?

— У чому? З мотором? Ні. Я б нікого і не підпустив — там голову зломиш.

— І правильно зробив, — сказав товстун. — Поїхали з нами.

— Даруйте, — сказав батько. — Я не зовсім розумію…