Розділ «ТЕРПІННЯ І ТРУД»

В кінці червня з Москви приїхали Валюжанин і Таня з Еммою. Коля пригадав про те, що запрошував їх до себе, в найостаннішу мить, інакше б їм довелося тьопати до села пішки. Коля випросив моторку у Сергія і зустрів друзів на платформі.

— Ой, який ти засмаглий, наче кубинець, — сказала Емма.

— Тобі пасує жити в селі, — сказала Таня.

Вони привезли з собою каструлю м’яса для шашлика, всіляку зелень для приправи і московські новини: хто куди поїхав або збирається поїхати. Коля познайомив їх з бабусею і показав розібраний мотор, який не справив на друзів особливого враження, тому що Валюжанин типовий гуманітарій і поступатиме на філфак, а дівчатка цікавилися мотором лише як засобом пересування і вважали за краще ахати, побачивши бабусиних овечок або якусь квітку. Колі було навіть дивно, що такі звичайні речі викликають у них захоплення, його думки весь час поверталися до мотора, і, хоча він прагнув не показати цього друзям, Емма запитала його:

— Тобі з нами нудно? Нецікаво?

А це треба було розуміти: «Ти ставишся до мене не так, як узимку?»

— Ти помиляєшся, — сказав Коля.

Потім Коля відвіз друзів на острів, вони відшукали місце між туристськими наметами, смажили шашлики, купалися і співали пісні, і, можливо, навіть добре, що Коля відволікся, тому що, коли він стояв на платформі і махав рукою услід потягу, що відвозив гостей, він раптом здогадався, як зафіксувати перемикач реверсу.

— А ця, чорненька, — сказала бабуся, коли Коля повернувся додому, — вона приємна, вихована.

Бабуся чекала відповіді, щоб заглибитися в тему, яка завжди цікавить бабусь, але Коля буркнув щось і дістав інструменти. Якщо зробити міліметровий пропил…

Коля Широнін завершив боротьбу з мотором 12 липня. Укотре він укріпив його на транці. Бабуся навіть не вийшла до берега. Коля подивився на стежину від будинку до води, уторовану за ці тижні. Потім відштовхнувся від берега веслом і почекав, поки його віднесе подалі від очерету, що вимахав у людський зріст.

Широнін завів мотор і, коли той прогрівся, увімкнув швидкість — човен слухняно осів кормою у воду. Човен гліссирував, піднімаючи хмару водяного пилу, мотор гудів тихо, упевнено і солідно, мов мотор легкового автомобіля, залізничний міст наближався, немов його притягали канатом, у вухах ревів вітер, і моторка Гаврилова, яку він обігнав, здавалося, стояла на місці.

— Ну ось, — сказав Коля мотору, — один-нуль на нашу користь.

Він не відчував торжества. І взагалі йому все набридло. Інші ходять по горах і засмагають, а він провів канікули у вигляді кустаря-одинака. Бабуся спочатку не повірила, а потім сказала:

— Ми, Широніни, жах які уперті.

Коли Коля вже повернувся до Москви, несподівано пролунав телефонний дзвінок.

— Тебе, — сказала мама підозріло. — Дуже милий жіночий голос.

Дуже милий жіночий голос сказав:

— Це Широнін, Микола Вікторович?

— Я, — сказав Коля.