Розділ «Книга II. Елізій»

— Що за жарти? — прогарчав чорнявий, схопився та силоміць притис мене до себе.

Я гамселила його кулаками в груди, звивалася, роздирала нігтями плече. Але обурені скрики скоро замінили інші: тваринні, гортанні, із самих глибин нутра. Багаття, дихання, дотик, жага — незмінний, одвічний танок кохання. Усе як завжди, як сотні тисяч років тому.

Колюче сонце нещадно жалило мої повіки, проганяючи сон. Я розплющила очі та солодко потягнулася. Франца поряд не було. Глипнула на годинник: чверть на дванадцяту.

Несподівано двері ледь чутно писнули та розчахнулися. У кімнату зазирнули чорні очі.

— А! То ти вже прокинулася! — зауважив Франц.

— Як бачиш, — наїжачилась я. Зранку мала препаскудний настрій.

— Ми з Мойсеєм та ще кількома хлопцями навідувались на звалище, — колишній Обраний сяяв. Моє чоло теж поволі розгладжувалось у передчутті добрих новин. — Уяви-но, ми розшукали більш як дві сотні справних електромобілів! Зараз інші Знехтувані, що теж захотіли взяти участь у зборах, навантажують їх водою та харчами. Ліко, це перемога!

Мій щасливий сміх покотився кімнатою. Надія на порятунок та нове життя міцніла.

— Я навіть не знаю, що сказати… Це наче диво чи дарунок долі!

Франц аж залиснів від задоволення:

— Гадаєш, я молодець?

— Ви всі молодці, — я знову зареготала.

— Тільки подумай, я власноруч надибав зо три десятки мобілів!

— Три десятки? — я роблено сплеснула руками та захитала головою.

— Ну, майже три, — він захихотів. — Яка різниця? — Франц кинув у мене подушкою.

Ми влаштували веселу бійку. Пір’я сновигало в повітрі, наче десь поряд обскубали з десяток гусаків, осідало на волосся, меблі, підлогу. За п’ять хвилин у кімнаті здійнявся справжній гармидер.

Пізніше, за сніданком, що плавно переростав в обід, я сказала:

— Мені хочеться сходити декуди перед від’їздом…

— Куди? — Франц запитально підніс брови.

— Додому. Ну тобто, — затнулася я, — до мого старого будинку в районі Вчених. У нас же лишилося темно-синє татове вбрання? Отже, на виході з гетто я зможу перевдягтися та хутенько доїхати на чомусь, на кшталт швидкобуса.