Розділ «Книга II. Елізій»

— Елізій готовий домовитись та відкрити секрет механізму!

Обличчя Вождя заграло вилицями:

— Господарі Мегаполіса не приймають подачок.

Мої нерви напружились, наче курок, щомиті ладний злетіти вгору.

— А що як я повернуся до Мегаполіса? — видушила, опустивши голову.

— Не просто вернешся, — прошипів Вождь, ледь розтуляючи губи. — А станеш моєю і годі.

— Припустимо, що так і буде. Ти згодишся на пропозицію Елізія? Перебудуєш систему влади? Відміниш дурнуватий поділ на Господарів, Солдатів і Товаришів, давши людям свободу, рівно розподіляючи ресурси?

— Обережніше щодо дурнуватого, — прогарчав очільник. — Не забувай, із ким говориш.

Звідки така пиха? Цікаво, її набувають, посівши першу важливу посаду чи лише ставши Вождем гігантського світу, а може, вона дається від народження? Я не знала.

— Вибач, — презирливо жбурнула я. — То як?

— Так. Я виконаю твої умови, якщо виконаєш мої. Даю слово, — з екрана блиснув насмішкуватий погляд колишнього Якова.

Мене лихоманило, а в горлі застряг клубок. «Я… я мушу бути сильною. Заради Елізія та Мегаполіса. Заради Знехтуваних».

— Даси час на роздуми?

— Жодних роздумів, — відрубав Вождь. — Солдати Мегаполіса добре навчені, а колишні Вчені день у день виготовляють нові види зброї. Тому можу запевнити, Елізій розлетиться на друзки разом із твоїми любими Знехтуваними, вільними громадянами та дорогоцінним Францом. Навіть оком не встигнете зморгнути.

Невже він здатний звести зі світу тисячі людей? Навіщо? Адже Елізій готовий подарувати механізм, над яким важко працювали сотні науковців…

— Чудово. І мене вб’єш разом з усіма? — з викликом проказала я.

— О ні, — загиготів керманич. — Так просто від мене не відкараскаєшся. Тебе я витягну завчасно. Усе одно зі мною будеш. Волею чи неволею. Вирішуй, Ліко, — прищулився він.

Я мовчала. Звісно, можна відмовитись і чекати на напад. А що як Вождь справді ладний знищити Елізій одним порухом пальця? Адже це не так уже й важко. Місто розмістилося на концентрованій площі, й одна добряча бомба висадить у повітря все начиння пагорба.

Однак Яків — не шаленець. Спочатку він намагатиметься роздобути очисну установку.

— Тобі це не вигідно, — фиркнула я. — Понівечиш те, за чим полюєш, — досконалий елізійський фільтр.