Розділ «Книга II. Елізій»

Коли в місті N. дощить

Генріх затявся й мовчав.

— Ти? — вимогливо глянув на нього чорнявець.

— А я — ні, — твердо проказав здоровило.

Франц наставив на нього дуло та розслаблено мовив, приміряючись налякати, адже він, звісно, не збирався нікого вбивати (чи збирався?):

— Що ж… Якщо ти обрав таку долю…

— Сину! — гримнув найстарший. — Я наказую тобі підкоритись.

— Я тобі більше не син, старигане, — процідив Генріх. Зненацька він простяг руку за ліве вухо і вкинув щось до рота.

— Ні-і-і-і! — крик Аліси розтяв пустелю.

Здоровань зблід та зі скляними очима звалився долі.


Глава 7


— Отрута, — прошепотів Рем. — Ми всі носимо за вухом капсулу.

— Для чого? — вихопилось у мене.

— Традиція, — відрубав той.

Франц приголомшено спозирав мертве тіло. Я від несподіванки відпустила Алісу. Дівчина помчала до брата, упала біля нього на коліна та, шарпаючи нерухоме плече, заголосила:

— Генрі, Генрі!… Чуєш мене? Чуєш?! — затрусила сильніше, не помічаючи, як тіло мотлялося від її роз’ятрених рухів. А тоді якось обм’якла, втупившись в обличчя брата. — Генрі… — прошепотіла ледь чутно, торкаючись його щоки.

— Він зробив вибір вільної людини, — із зусиллям проказав батько канібів, обернувся до нас із Францом і додав: — Ходімо! Ми дали обітницю доправити вас у місто.

Рем та Х’юго підняли на плечі кремезного Генріха та покрокували кудись праворуч. Я нарешті помітила чудний швидкомобіль без вихлопної труби, проте із дзеркальним дахом. Він нагадував металічну черепаху, що причаїлася під мерехтливим панциром.

— Франце! — я смикнула хлопця за рукав. — Нам би варто повернутися назад, до Знехтуваних. Сповістити їх про те, що трапилось.

— Тоді вони всією юрбою посунуть до Елізія. Жителі, підозрюю, нас неправильно зрозуміють. Уяви, живеш собі спокійно, нікого не чіпаєш, і раптом величезний натовп чужинців суне на місто. Перша реакція — знищити загрозу. Ні-ні, краще самим. Підготувати ґрунт, так би мовити. А Знехтуваних ми потім відшукаємо. З цими тачками все буде набагато швидше, аніж пішки. До того ж тут важко загубитися.

Ми підступили до просторого швидкомобіля на високих колесах.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Коли в місті N. дощить» автора Косян Марія на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Книга II. Елізій“ на сторінці 35. Приємного читання.

Запит на курсову/дипломну

Шукаєте де можна замовити написання дипломної/курсової роботи? Зробіть запит та ми оцінимо вартість і строки виконання роботи.

Введіть ваш номер телефону для зв'язку, в форматі 0505554433
Введіть тут тему своєї роботи