Генріх затявся й мовчав.
— Ти? — вимогливо глянув на нього чорнявець.
— А я — ні, — твердо проказав здоровило.
Франц наставив на нього дуло та розслаблено мовив, приміряючись налякати, адже він, звісно, не збирався нікого вбивати (чи збирався?):
— Що ж… Якщо ти обрав таку долю…
— Сину! — гримнув найстарший. — Я наказую тобі підкоритись.
— Я тобі більше не син, старигане, — процідив Генріх. Зненацька він простяг руку за ліве вухо і вкинув щось до рота.
— Ні-і-і-і! — крик Аліси розтяв пустелю.
Здоровань зблід та зі скляними очима звалився долі.
Глава 7
— Отрута, — прошепотів Рем. — Ми всі носимо за вухом капсулу.
— Для чого? — вихопилось у мене.
— Традиція, — відрубав той.
Франц приголомшено спозирав мертве тіло. Я від несподіванки відпустила Алісу. Дівчина помчала до брата, упала біля нього на коліна та, шарпаючи нерухоме плече, заголосила:
— Генрі, Генрі!… Чуєш мене? Чуєш?! — затрусила сильніше, не помічаючи, як тіло мотлялося від її роз’ятрених рухів. А тоді якось обм’якла, втупившись в обличчя брата. — Генрі… — прошепотіла ледь чутно, торкаючись його щоки.
— Він зробив вибір вільної людини, — із зусиллям проказав батько канібів, обернувся до нас із Францом і додав: — Ходімо! Ми дали обітницю доправити вас у місто.
Рем та Х’юго підняли на плечі кремезного Генріха та покрокували кудись праворуч. Я нарешті помітила чудний швидкомобіль без вихлопної труби, проте із дзеркальним дахом. Він нагадував металічну черепаху, що причаїлася під мерехтливим панциром.
— Франце! — я смикнула хлопця за рукав. — Нам би варто повернутися назад, до Знехтуваних. Сповістити їх про те, що трапилось.
— Тоді вони всією юрбою посунуть до Елізія. Жителі, підозрюю, нас неправильно зрозуміють. Уяви, живеш собі спокійно, нікого не чіпаєш, і раптом величезний натовп чужинців суне на місто. Перша реакція — знищити загрозу. Ні-ні, краще самим. Підготувати ґрунт, так би мовити. А Знехтуваних ми потім відшукаємо. З цими тачками все буде набагато швидше, аніж пішки. До того ж тут важко загубитися.
Ми підступили до просторого швидкомобіля на високих колесах.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Коли в місті N. дощить» автора Косян Марія на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Книга II. Елізій“ на сторінці 35. Приємного читання.