Розділ XXI ПОХОВАНИЙ ЖИВЦЕМ!

Морське вовченя

ПОХОВАНИЙ ЖИВЦЕМ!

Тепер я зрозумів, чому ніч здалася мені такою довгою. Світла було досить, але воно не досягало до мене. Від нього мене відгороджував великий ящик. Надворі сяяло сонце, а я не знав цього. Матроси працювали удень, а я гадав, що то ніч. Відтоді, як я заліз у свою схованку, минула не одна, а принаймні дві ночі й день. Не дивно, що я відчував голод, спрагу та. біль у кістках. Коли на палубі на деякий час переставали працювати, то «це означало, що команда снідала й обідала. А тривала тиша перед тим, як почали піднімати якір, свідчила, що настала ніч і що всі на кораблі спали.

Я згадав, що заснуй одразу, як тільки сховався за бочкою. Тоді до заходу сонця лишалося ще кілька годин. Спав я міцно й довго — мабуть, до ранку наступного дня. Та коли був уже на кораблі, матроси після вечері ще працювали, хоч я нічого й не чув. І коли я спав, мов мертвий, у своїй схованці, вихід з неї загородили ящиком та, може, й не одним.

Усе тепер мені стало зрозумілим, а найбільше той страшний факт, що я опинився ніби в коробці, з якої неможливо вилізти.

Спочатку я не усвідомлював, у яке жахливе становище потрапив. Я знав, що заставлений ящиками й тюками і моїх сил невистачить для того, щоб вилізти з трюму. Та в усьому цьому я не вбачав небезпеки. Дужі матроси, які навантажили корабель, так само можуть і розібрати вантаж. Мені треба тільки крикнути, щоб привернути їхню увагу.

Та леле! Мені й на думку не спадало, що моїх відчайдушних криків ніхто не почує. Я навіть не підозрював, що люк, через який я спустився по канату в трюм, тепер закритий товстим щитом, а поверх нього ще натягнуто просмолений брезент і все це, можливо, так і залишиться до кінця подорожі. Та якби навіть люк не був закритий, мене все одно не почули б. Мій голос або загубиться серед безлічі тюків і ящиків або його заглушать удари хвиль і безупинний рокіт води вздовж бортів корабля.

Повторюю, спершу я не дуже стривожився, що не зможу вилізти з своєї схованки. Я думав тільки про те, що не скоро нап'юсь води й угамую спрагу, від якої у мені все горіло. Адже, безсумнівно, мине кілька годин, поки матроси відсунуть ящики й звільнять мене. Тим часом доведеться страждати.

І лише тоді, як я охрип від крику та мало не одбив ніг, марно стукаючи підборами черевиків у дошки борту, — лише тоді я побачив своє справжнє становище і почав усвідомлювати весь його жах. Я зрозумів, що немає надії на порятунок, ніхто не допоможе мені, і ніколи я не вилізу з своєї схованки. Одне слово, я зрозумів, що похований живцем!

Я гукав, кричав, стукав.

Кричав я довго, не знаю навіть скільки. Не переставав кричати й стукати, поки зовсім не знесилів.

В перервах я прислухався — відповіді не було. Тільки луна мого голосу перекочувалась у темному трюмі від борту до борту, але ніхто з матросів не відгукувався на мої жалісні крики.

Потім я замовк і якийсь час слухав, чи не долинуть до мене голоси матросів. Я чув їх, коли піднімали якір, але тоді корабель стояв на місці, і хвилі не били в борти. Крім того, як я згодом дізнався, трюмні люки тоді були відкриті, а закрили їх уже, коли ми вийшли у відкрите море.

Прислухався я дуже довго, але до моїх вух не долинали ні слова команди, ні вигуки матросів. А якщо я не чую їхніх гучних і басовитих голосів, то як вони можуть почути мій?

«О, вони не можуть почути мене і ніколи не почують! Ніколи! І ніхто не прийде мені на допомогу, ніхто не визволить! Тут мені доведеться й померти! Померти!»

Ось до якого висновку я прийшов, коли зовсім зірвав голос і вкрай знесилів. Морська хвороба на якийсь час поступилась місцем бурхливим проявам відчаю, але потім фізичні страждання повернулися знов і, об'єднавшись з душевними муками, мало не вбили мене. Я не мав більше сил опиратися морській хворобі і впав долі, наче мене розбив параліч.

Лежав я довго, безпорадний і заціпенілий. Мені хотілося вмерти. Та я й справді гадав, що вмираю. Я певен, що тієї хвилини не завагався б наблизити смерть, коли б міг. Але я надто знесилів, щоб убити себе, навіть якби мав зброю. До речі, зброя в мене була, тільки я зовсім забув про неї. І це не дивно, бо на моєму місці можна було забути про все на світі.

Ви, мабуть, дивуєтесь з того, що мені хотілося вмерти. Але треба опинитись у такому ж становищі, щоб зрозуміти весь жах відчаю. О, це страшна річ! Хай вам ніколи не доведеться зазнати чогось подібного!

Мені здавалось, що я умираю, та люди не вмирають ні від морської хвороби, ні з відчаю. Життя не так легко покидає тіло.

Щоправда, я був напівмертвий і якийсь час лежав непритомний. Це тривало довго, багато годин.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Морське вовченя» автора Рід Майн Томас на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ XXI ПОХОВАНИЙ ЖИВЦЕМ!“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Томас Майн Рід МОРСЬКЕ ВОВЧЕНЯ

  • Розділ I МОЇ ЮНІ СЛУХАЧІ

  • Розділ II ВРЯТОВАНИЙ ЛЕБЕДЕМ

  • Розділ III ПІДВОДНА ТЕЧІЯ

  • Розділ IV ЯЛИК

  • Розділ V РИФ

  • Розділ VI ЧАЙКИ

  • Розділ VII ШУКАННЯ МОРСЬКОГО ЇЖАКА

  • Розділ VIII ЯЛИК ПОПЛИВ ЗА ВОДОЮ

  • Розділ IX СИГНАЛЬНИЙ СТОВП

  • Розділ X Я ПРОБУЮ ВИЛІЗТИ НА СТОВП

  • Розділ XI ПРИПЛИВ

  • Розділ XII Я ТРИМАЮСЬ ЗА СТОВП

  • Розділ XIII ПІДВІШЕНИЙ ДО СТОВПА

  • Розділ XIV ЗАВТРА — В ПЕРУ!

  • Розділ XV ВТЕЧА З ДОМУ

  • Розділ XVI «ІНКА» ТА ЇЇ ЕКІПАЖ

  • Розділ XVII НАДТО МАЛИЙ!

  • Розділ XVIII Я ПРОКРАДАЮСЬ НА КОРАБЕЛЬ

  • Розділ XIX УРА! МИ ВІДЧАЛИЛИ!

  • Розділ XX МОРСЬКА ХВОРОБА

  • Розділ XXI ПОХОВАНИЙ ЖИВЦЕМ!
  • Розділ XXII СПРАГА

  • Розділ ХХІІІ СОЛОДКИЙ ЗВУК

  • Розділ XXIV ДІРКА В БОЧЦІ

  • Розділ XXV ЧІП

  • Розділ XXVI ЯЩИК З ГАЛЕТАМИ

  • Розділ XXVII БОЧКА З БРЕНДІ

  • Розділ XXVIII СКОРОЧУЮ РАЦІОН

  • Розділ XXIX МІСТКІСТЬ БОЧКИ

  • Розділ XXX ЛІНІЙКА

  • Розділ XXXI «QUOD ERAT FACIENDUМ»[20]

  • Розділ XXXII СТРАХ ПЕРЕД ТЕМРЯВОЮ

  • Розділ XXXIII ШТОРМ

  • Розділ XXXIV САМОРОБНИЙ КУХОЛЬ

  • Розділ XXXV ТАЄМНИЧЕ ЗНИКНЕННЯ

  • Розділ XXXVI БРИДКИЙ ПРИХІДЬКО

  • Розділ XXXVII ПАЦЮКИ

  • Розділ XXXVIII ВСЕ ЗА ПАСТКУ!

  • Розділ XXXIX ВОРОЖА ЗГРАЯ

  • Розділ ХL НОРВЕЗЬКИЙ ПАЦЮК

  • Розділ XLІ СОН І ДІЙСНІСТЬ

  • Розділ ХLII ДОВГОЖДАНИЙ МІЦНИЙ СОН

  • Розділ ХLIII ШУКАЮ ЩЕ ОДНОГО ЯЩИКА З ГАЛЕТАМИ

  • Розділ ХLIV Я ЗАХИЩАЮ КРИХТИ

  • Розділ XLV ЗНОВ УКУС

  • Розділ ХLVI ТЮК ПОЛОТНА

  • Розділ XLVII EXCELSIOR[24]

  • Розділ XLVIII ПОТІК БРЕНДІ

  • Розділ ХLIХ НОВА НЕБЕЗПЕКА

  • Розділ L КУДИ ПОДІВСЯ МІЙ НІЖ?

  • Розділ LI ПАСТКА

  • Розділ LII КІЛЬКА ЗА РАЗ

  • Розділ LIII В ІНШИЙ БІК

  • Розділ LIV В ІНШИЙ БІК

  • Розділ LV СТОЮ НА ВЕСЬ ЗРІСТ

  • Розділ LVI БУДОВА КОРАБЛЯ

  • Розділ LVII СЕРЙОЗНА ПЕРЕШКОДА

  • Розділ LVIII В ОБХІД ФОРТЕПІАНО

  • Розділ LIX ЗЛАМАНЕ ЛЕЗО

  • Розділ LХ ТРИКУТНА КОМІРКА

  • Розділ LХІ ЯЩИК З ДАМСЬКИМИ КАПЕЛЮШКАМИ

  • Розділ LХII МАЛО НЕ ЗАДИХНУВСЯ

  • Розділ LХIII СВІТЛО ТА ЖИТТЯ

  • Розділ LХIV ЗДИВУВАННЯ КОМАНДИ

  • Розділ LХV ЩАСЛИВИЙ КІНЕЦЬ

  • Запит на курсову/дипломну

    Шукаєте де можна замовити написання дипломної/курсової роботи? Зробіть запит та ми оцінимо вартість і строки виконання роботи.

    Введіть ваш номер телефону для зв'язку, в форматі 0505554433
    Введіть тут тему своєї роботи