– Еге-ге!
– То – лев.
– Лев?! – вимовив здивовижений Грицько. – Що ж то воно за лев?
– Звiр такий... Цар над звiрами...
– Цар?! Так ото той цар!! А нестеменний тобi цар! Уже, мабуть, що тiльки вiн не скаже, то кожен послухає. Бо де його такого страховища не послухати?!
– А звiсно. На те вiн i цар, – одмовляв чоловiк.
– Та, мабуть же, вiн i здоровий дуже, сильний?
– Авжеж сильний: сильнiше вiд усякого звiра!
– Як же його ловлять такого? – пита Грицько.
– Як? Звiсно – якось-то ловлять... прирозумiли якось – коли, кажеш, держать у хатi.
– Його, мабуть, один наш цар тiльки й зможе пiймати; а нашому братовi – не сiкайся! – каже Грицько.
– Так! цар тобi ловитиме, – увернув дядько Остап. – Пошле таких, як ти... от i лови!
– А як покуса? як з’їсть?!
– То що, що з’їсть?
– А як я не хочу?
– То голову зiтнуть...
– Та як же його таке пiймати, коли на його й глянути страшно... Вовк який, – та й того боїмося... а то ж таки таке страховище, господи!
– Царевi до того дiла немає. Сказано: лови! то й лови...
– А що ж у нас нiде такого не чутно, щоб ловилося?
– Та воно у нас не водиться.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Хіба ревуть воли, як ясла повні » автора Мирний Панас на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ЧАСТИНА ПЕРША“ на сторінці 31. Приємного читання.