Розділ «ДІЯ ПЕРША»

Б о р и с. Приходьте ж у ту неділю, та раніш.

М а к с и м. Добре, прийду. (Пішов).

Ява 5

О к с а н а (входить). І не диво? Я й чую, що балакають, та ніяк не розберу, хто і з ким? Аж це ось хто!

Г о р н о в. Давненько ми з вами не бачились.

О к с а н а. Хоч би одвідали, і не сором вам? То було мало не що божого дня приїздять, а це вже зовсім мене відцурались. Хоч би забігли за книжками, що понадавали. Я вже їх всі перечитала.

Г о р н о в. Ніколи було, робоча пора. Та нащо нам вже і одвідувати? Коли вже кращі від нас приїхали, то ми й не рипаємось. Чи не по телятко ви оце ідете?

О к с а н а. По яке там телятко?…

Г о р н о в. Та це ж у інших дівчат така одмова, що як зустрінеться з парубками, то зараз і каже: «Теляток шукаю».

О к с а н а. Ні, я кого шукала, того й знайшла.

Г о р н о в. Тобто мене?

О к с а н а. Та й вас.

Г о р н о в. А кого більш бажалось бачити?

О к с а н а. Почнете дратувати. Обох однаковісінько.

Б о р и с. А ми оце, Оксано, думали до тебе зайти.

О к с а н а. Мабуть! Чую, гомонять та й гомонять, та все на однім місці, ще хтось почав і співати.

Г о р н о в. То я пробував голоса. А правда, чудовий голос, усі жаби замовкли і в кушир поховались, як зачули. Що ж татусь ваш, дома?

О к с а н а. Ні, нема. Пішли з ятерами по рибу.

Б о р и с. Це шкода.

О к с а н а. А хіба як батька нема дома, то й у хату не можна зайти?