Розділ «ДІЯ ДРУГА»

Село. Наліворуч хата З а в а д и.

Ява 1

Т е к л я  і  С о л о м і я.

С о л о м і я. Не спор, сестричко! Вже я добре знаю, що його закрутять. Та то ж щодня пані й пан гризуть йому, сердешному, голову і одним лицем намоглися: оженись, кажуть, на рівні, то ми тобі й слова упоперек не скажемо.

Т е к л я. Тут словами нічого не вдієш.

С о л о м і я. А що вже він сперечався, що вже спорив і нарікав! І мало не плакав. От єй-богу, що правда!

Т е к л я. Засіла йому Оксана у печінки. Невже ж він ніколи тебе не зачіпав?

С о л о м і я. Ба ні, він балака зо мною, але щоб пожартувати, то в нього цього і на думці нема.

Т е к л я. Дивно! Тадже ти з лиця краща від Оксани! Ну, вже я б відлучила його від неї.

С о л о м і я. Годі-бо тобі бозна-що вигадувати! Ти скажи мені краще, об чім то ти з панею радилась?

Т е к л я. Та там… (Убік). Так би я тобі й сказала. (Голосно). Нехай опісля сама довідаєшся.

С о л о м і я. А правда, панночка гарненька?

Т е к л я. Ото паничеві пара!

С о л о м і я. І де вона така хороша вродилась? Ніжна-ніжна, неначе з воску зліплена. Коли б це панич нагодився, я б йому зараз шепнула. От єй-богу, що правда.

Т е к л я. Чи ти не здуріла? Та як тільки ти слово писнеш, то я такого наплету на тебе твоєму Харитонові, що він буде жахатись тебе, як чуми!

С о л о м і я (з ляком). І не гріх тобі?

Т е к л я. Зваж, кого більш шкода, чи Харитона, чи… То-то ж бо і е! Так сьогодні, кажеш, сподіваються панича додому?

С о л о м і я. Сьогодні ж, сьогодні. Оце перечули від когось, що ввечері прибіжить, так тепер й розіслали нас ма всі шляхи: мене, Зіньку, Матвія, щоб, стало буть, котре з нас постереже його, щоб бігли насупроти і щоб він якомога поспішав додому, певно, бояться, щоб він часом не забіг на яку хвилину до Оксани… Ох, коли б же мені та й не зустріти його!

Т е к л я. Чому ж то так?…